Історія проголошення незалежності України
з нагоди відзначення 32-ї річниці Дня Незалежності України
Катерина КОДАК
провідний архівіст відділу інформації та використання документів
24 серпня 2023 року ми відзначаємо тридцять два роки незалежності України, з них останні десять років ми відстоюємо її, сплачуючи високу ціну. Українці завжди цінували свободу і гідність, а тому боротьба за самостійність і суверенітет була розпочата за довго до 24 серпня 1991 року.
За останнє століття наш народ чотири рази проголошував державність:
- 22 січня 1918 року шляхом видання Центральною Радою УНР ІV Універсалу : «…однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною Вільною Суверенною Державою Українського Народу …»
- 22 січня 1919 року об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.
- 15 березня 1939 року з трибуни Сойму була проголошена незалежність Карпатської України: «…Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути українська…»
- 30 червня 1941 року у Львові українські націоналісти під проводом Степана Бандери проголошують Акт відновлення Української Держави: « Волею Українського народу. Організація Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує створення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.»
Вирішальним для здобуття самостійності і незалежності України став кінець 1989 року. Подальший розвиток подій відстежимо з інформаційних повідомлень та статей в місцевих газетах, які на той час були одним із основних джерел формування суспільної думки. Із заголовків місцевих газет за червень 1988 – жовтень 1989 рр. : «Про зміни Конституції СРСР з питань виборчої системи», «Демократична виборча система – шлях до повновладдя Рад», «На альтернативній основі» та багато інших – в суспільстві назріло питання про необхідність запровадження багатопартійної системи.
27 жовтня 1989 року Верховна Рада Української РСР приймає Закон «Про вибори народних депутатів УРСР», 28 жовтня 1989 року – Закон «Про мови в УРСР». Результатом стають вибори до парламенту в березні місяці 1990 року та проголошення української мови державною. Короткі інформаційні статті зі шпальт преси повідомляють, що 100 місць із 450 дісталися позапартійним кандидатам із демократичними поглядами. Створюється парламентська опозиція, що об’єднується у Демократичний блок України, провідною демократичною силою в об’єднанні стає Народний Рух України.
Знаменним днем стало 16 липня 1990 року – затвердження Декларації про державний суверенітет України. Сумська обласна газета «Ленінська правда» № 139 від 18 липня 1990 року на першій шпальті розміщує текст Декларації:
«…Верховна Рада Української РСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.». Одночасно того ж дня Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України».
Проголошення суверенітету було надвагомим рішенням, а ухвала декларації – історичним кроком, та попри це юридично і фактично все ще залишалася Українська Радянська Соціалістична Республіка, яка була частиною Союзу.
Реанімувати старий режим намагалися підписанням нового Союзного договору, та це намагання зустріло супротив. Від так на шпальтах газет з’являються статті про голодування студентів у Києві та їхню підтримку в інших містах:
«Ми, студенти сумських сільськогосподарського, педагогічного та фізико-технологічного інститутів, повністю підтримуємо вимоги голодуючих студентів в місті Києві і на знак солідарності проводимо 17 жовтня загальноміській студентський страйк…» (Резолюція студентського загальноміського мітингу, газета «Ленінська правда» № 204 від 23 жовтня 1990 року.) У відповідь на жовтневі страйки Верховна Рада УРСР ухвалює постанову «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві».
Події 19 серпня 1991 року були спробою «реанімувати» існуючу владу, але стали поштовхом до хвилі розгортання націонал-демократичного руху за незалежність у більшості республік Радянського Союзу, включаючи Українську РСР.
Так 24 серпня 1991 року на позачерговій сесії шляхом голосування, абсолютною більшістю (346 голосів – «за», 1 – «проти») було ухвалено Акт проголошення незалежності України.
27 серпня виходить 136 випуск газети «Ленінська правда», де на 2 сторінках розкривається перебіг позачергової сесії Верховної Ради Української РСР з доповідями Л.М. Кравчука, О.О. Мороза та І.Р. Юхновського:
«… На розгляд сесії виноситься Акт проголошення незалежності України. Депутати затверджують цей історичний документ. Відповідно до нього приймається пакет постанов, спрямованих на зміцнення суверенітету України, зокрема про проголошення незалежності України, про військові формування на Україні, про департизацію державних органів, установ і організацій…
Прийнято Закон України про надання додаткових повноважень Голові Верховної ради України.
Передбачено підготувати на розгляд Верховної Ради в найближчі місяці законопроекти про Збройні Сили України, про обов’язки і права внутрішніх військ по охороні громадського порядку, про органи державної безпеки, перехід у власність України підприємств союзного підпорядкування, введення грошової одиниці впровадження її в обіг та забезпечення конвертування.».
Та простого проголошення незалежності було недостатньо, тому було прийнято рішення про проведення Всеукраїнського референдуму. Це рішення було викликано необхідністю легітимізувати нову державу та завадити генеральному прокурору Радянського Союзу оголосити його незаконним.
Напередодні дня проведення референдуму, 30 листопада 1991 року, на першій шпальті газети «Сумщина» був надрукований «Бюлетень для голосування на Всеукраїнському референдумі», де був наведений текст акту проголошення незалежності України та питання: «Чи підтримуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» – «Так, підтверджую», «Ні, не підтверджую».
Вже 3 грудня публікуються регіональні дані щодо результатів референдуму та виборів президента: «Повідомлення Сумської обласної комісії з Всеукраїнського референдуму про результати підрахунку голосів при проведенні Всеукраїнського референдуму з питання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?»…Кількість громадян, які взяли участь у референдумі – 88,4%, кількість громадян, які відповіли «Так, підтверджую» – 92,6%, кількість громадян, які відповіли «Ні, не підтверджую» – 4,9%…». ( газета «Сумщина» №61 від 03 грудня 1991 року)
6 грудня 1991 року стане відомий загальний результат по країні: 90,32% – «так, підтверджую», 7,58% – «ні, не підтверджую».
Першими незалежною Україну визнають Польща, Канада, Угорщина, Латвія, Литва. Газета «Сумщина» в № 62 за 04 грудня 1991 року розміщує на першій шпальті повідомлення ТАРС:
«АФІНИ.2.(ТАРС) Греція відкриє в Києві генеральне консульство, «як тільки стане можливим», заявив тут представник Грецького МЗС Еммануель Каламідас…
ОТТАВА.3.(ТАРС) Прейм’єр-міністр Канади Брайан Марлуні оголосив, що його уряд прийняв рішення визнати Україну як незалежну державу…»
Пізніше будуть ухвалені низка законів та договорів, які лише зміцнять сувереність та незалежність України: Закон «Про Збройні Сили України», ратифікація Угоди про створення СНД, Закон «Про державний гімн України», Постанови про державний прапор і герб, Конституція України та багато інших.
Через 32 роки після подій 1991 року ми продовжуємо формувати правову і незалежну державу з європейськими векторами. Ми як і раніше продовжуємо слідувати орієнтирам свободи і боротися за недоторканність наших кордонів.