На підставі   декрету Ради  народних  комісарів  СРСР  від 17 липня 1923 року «Про державні підприємства, що діють на  засадах комерційного розрахунку, знаходяться в управлінні місцевих органів», був заснований Сумський завод сільськогосподарських машин та знарядь – «Сільмаш-1».

Завод «Сільмаш-1» розміщався за адресою вул. Привокзальна, 22, виготовляв сільськогосподарські машини, поставляв чавунне та мідне лиття підприємствам Сумщини.

Підприємство діяло на засадах комерційного розрахунку і знаходилося у безпосередньому підпорядкуванні Сумського відділу місцевого господарства під загальним наглядом Вищої ради народного господарства. Штат адміністративно-технічного персоналу у 1926-1927 роках був наступний: управляючий заводом, старший механік, технік, бухгалтер, помічник бухгалтера, рахівник, статистик (він же машиніст) касир, магазинер, табельник, експедитор, калькулятор, обслуговуючий персонал (5 чоловік). Всього 17 чоловік.

Управляючий заводом призначався Сумським окружним відділом місцевого господарства. Він керував всіма операціями заводу, відав та управляв справами та майном, що знаходилося у віданні заводу. Бухгалтер затверджувався за представленням управляючого заводом Сумським відділом місцевого господарства. Призначення та заміщення інших посад проводилося управляючим заводу.

У 1926/1927 році, згідно з документами, на заводі функціонували такі цехи: ковальський, механічний, столярно-модельний, цвяховий, лісопильний, ливарний. У них працювала 81 людина. За 1925/1926 роки завод виготовив: соломорізок 1320 штук, пресів маслобійних 60 , жаровень кінних 60, вальців маслобійних, молотилок кінних 70, приводів 54.

З 1927 по 1929 рік підприємство «Сільмаш-1» підпорядковувалось тресту  «Завод сільськогосподарських машин, обладнання та цвяхів («Сільмашцвях») і не являлось юридичною особою, тобто воно не мало свого балансу, не розпоряджалося засобами і не мало своєї звітності. Все це робило правління тресту.

У 1930 році підприємству було присвоєно ім’я Артема,  воно стало називатися заводом сільськогосподарських машин імені Артема.

Після ліквідації Сумського окружного відділу місцевого господарства у 1930 році завод знаходився у віданні Державного тресту сільськогосподарського машинобудування в Україні («Укрсільмаш»).

Станом на 1932 рік значно збільшився асортимент готової продукції заводу, випускалося 11 марок машин, серед них: борони, шлейф-борони, картоплекопалки, зерноелеватори, картоплем’ялки, зерноподрібнювачі, запасні частини та ін.

На 1932 рік кількість та назва цехів змінилися: ливарний, ковальсько-боронний, котельний, механічний, столярно-малярний.

У 1932 році на заводі працювало 809 кадрових робітників та 187 службовців, у тому числі й інженерно-технічних робітників.

У 1933 році рішенням уряду завод сільськогосподарських машин ім. Артема був приєднаний до Сумського машинобудівного заводу ім. Фрунзе та переобладнаний під цех центрифугобудівництва.

У зв’язку з постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 червня 1949 року № 2300 «Про укомплектування парових котлів високого тиску насосами» наказом Міністерства машинобудування  та приладобудування СРСР від 01 липня 1949 року № 285 на базі цеху центрифуг Сумського машинобудівного заводу ім. Фрунзе у листопаді 1949 року був створений Сумський насосний завод, який знаходився у підпорядкуванні Міністерства машинобудування  та приладобудування СРСР.

Штатний розпис заводоуправління станом на 31 жовтня 1949 року був наступним: директор, головний інженер, заступник директора заводу, юрист консульт, інженер з техніки безпеки, зав.секретною частиною, планово-виробничий відділ, відділ праці та зарплати, відділ технічного контролю, відділ головного технолога з технологічним бюро та бюро інструментів та пристроїв, відділ головного конструктора, енерго-механічний відділ, бухгалтерія, відділ постачання та збуту, відділ кадрів, адміністративно-господарський відділ. Всього на заводі у 1949 році працювало 256 чоловік робочих, службовців та інженерно-технічних працівників.

Завод був самостійною госпрозрахунковою організацією. Керував всією діяльністю заводу директор, який діяв на основі єдиного керівництва.  Він відповідав за виконання виробничого плану та якість продукції, за дотримання фінансової, штатної та розрахункової дисципліни.

Першою продукцією заводу були багерні, артезіанські та інші насоси. Всього 12 різновидностей.  У 1956 році почалась організація виробництва насосного обладнання для потужних енергетичних блоків та нафтової промисловості.