Іван Герасимович Харитоненко –
промисловець та меценат
в архівних джерелах та документах.
(з нагоди відзначення пам’ятної дати – 200 річчя з дня народження І.Г.Харитоненка.)
Людмила СОРОКІНА –
провідний архівіст відділу інформації та використання документів
Іван Герасимович Харитоненко – засновник династії цукрозаводчиків, промисловець і землевласник. Харитоненко залишив глибокий та яскравий слід в історії міста Суми та Сумщини, він відомий меценат та благодійник.
Промисловим і культурним розвитком місто Суми завдячує саме діяльності торгового дому «І.Г. Харитоненко з сином».
У Державному архіві Сумської області зберігається великий масив архівних джерел, які висвітлюють життя та підприємницьку діяльність представників родини Харитоненко.
Кожне звернення до архівних документів допитливих дослідників, істориків, науковців, архівістів приносить свої плоди і перед читачем постає історична постать підприємця, комерсанта Івана Герасимовича Харитоненка.
Першою згадкою про Івана Харитоненка є запис у метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви слободи Нижня Сироватка Сумського повіту, де значиться, що 25 вересня 1822 року у обивателя слободи Нижня Сироватка Герасима Омеляновича Харитоненка та його законної дружини Варвари Іванівни народився син Іван, хрещеними були обиватель тієї ж слободи Іван Федорович Клименко та дружина протоієрея Покровської церкви слободи Нижня Сироватка Пелагея Степанівна Томашевська.
У фонді Головної контори Торгового дому «І.Г. Харитоненко з сином», м. Суми Харківської губернії зберігаються посвідчення, доручення та договори, укладені між купцями та міщанами, свідоцтва на право придбання нерухомого майна, привертає увагу особисте листування Івана Герасимовича з повіреними у справах, біржовими маклерами та цукрозаводчиками по питанню збуту продукції і збіжжя.
Фінансова діяльність підприємств та способи ведення господарства відображається у численних архівних фондах заводів та економій родини Харитоненків, де містяться господарчі книги, кошториси витрат, бухгалтерські книги, баланси, звіти, акти, списки робітників, описи майна і таке інше.
На початку XIX століття почала формуватися нова галузь промисловості – виробництво цукру.
Великі площі незайнятих високоврожайних земель, сприятливі кліматичні умови України та агрономічна вигода підходили для вирощування цукрового буряку якнайкраще.
Перший цукровий завод з’явився в Україні приблизно між 1812-1815 роками. Вже у 20-ті роки XIX століття цукровий бум захопив Київщину, Чернігівщину, Поділля, Харківщину, Полтавщину, Таврію. Виникали все нові і нові заводи.
У Сумському повіті поява першого цукрового виробництва відноситься до 1832 року, коли у селі Писарівка Сумського повіту у маєтку поміщика Савичева почав діяти Писарівський завод. Наступні десять років у повіті виникло ще 9 цукрових заводів.
Великими цукровими заводами на Сумщині володіють князі Щербатови, поміщики Кондратьєв та Зборомирський, графиня Толстая в селі Гребениківка.
У 40 роках XIX століття територія Сумщини стає одним із центрів промислового цукроваріння Харківської губернії.
У кінці 40-х років XIX століття у Сумах оселяється купецький син Іван Харитоненко. Засвідчують цей факт і архівні джерела, виявлені у фонді Сумського міського магістрату. За свідченнями купчої, складеної у Сумському повітовому суді 5 травня 1848 року, Сумський 3-ї гільдії купецький син Іван Герасимович син Харитоненко придбав у селянина Степана Прокоповича Руденка «дворовое место, с имеющимися на нем деревяною постройкою, состоящее в городе Сумах в Преображенском приходе». Трохи згодом у листопаді 1849 року придбав у міщанина Федора Іванова «двор в городе Сумах в Воскресенском приходе».
Переїхавши до Сум та оселившись на вулиці Воскресенській Іван Харитоненко починає солідну справу – торгівлю цукром. Володіючи діловою жилкою, але не маючи великого капіталу, він у Харківській і сусідніх губерніях скуповує цукор для петербурзького купця Єлисєєва. Трохи згодом бере в оренду два цукрових заводи у поміщика Зборомирського у селі Старе, та у поміщика Кондратьєва у селі Улянівка.
Незастрахований завод Зборомирського разом з великим запасом цукру майже відразу згорів. Становище орендаря було критичним, пожежа завдала колосальних збитків. Довіра кредиторів врятувала становище Харитоненка. На заводі Кондратьєва, в Улянівці, справи пішли успішно. У 1864 році на підприємстві було виготовлено 396, 5 тис. пудів цукру.
Зароблені кошти Іван Харитоненко вкладає у переоснащення технологічного обладнання заводів та будівництво власних підприємств з переробки сировини.
Після відміни кріпосного права в 1861 році стає можливою купівля землі та наймання селян на трудомістку обробку цукрового буряка. Іван Герасимович скуповує маєтки поміщиків з цукровими заводами, землі, ліси, прибуток вкладає у промислові підприємства.
Неймовірні ризики були виправдані. Невдовзі Харитоненко володіє великими земельними та лісовими угіддями у Харківській та Курській губерніях.
Лісові угіддя були предметом гордості торгового дому «Харитоненко з сином». Разом з вирубками проводилися лісокультурні роботи, вирубані площі засаджувалися цінними породами дерев.
У грудні 1891 року газета «Южний край» писала про Харитоненка «… его обширные леса скорее похожи на бережные сады, чем на доходные статьи, у большей части хозяев безжалостно истребляемые». Власних нащадків Іван Герасимович застерігав: «… Я своїх лесов не рубил, не продавал и не дарил…».
У кінці XIX століття лісові угіддя сім’ї Харитоненко становили 10842 десятин, а у 1914 році 80 тисяч десятин.
У 60-х роках Харитоненко заснував власний торговий дім «І.Г. Харитоненко з сином», головна контора знаходилася у місті Суми. А в 1869 році Харитоненко побудував найбільший на Лівобережній Україні Павлівський рафінадний завод у селі Лука Сумського повіту, що згодом увійде до меж міста Суми.
Господарська діяльність Івана Герасимовича у Харківській, Полтавській та Курській губерніях ставлять його на одне з перших місць по виробництву цукру у країні. У 1877 році І.Г.Харитоненку належали Павлівський, Кияницький, Красноярузький, Пархомівський, Улянівський, Андріївський, Рогозненський цукрові заводи та майже 60 тис. десятин землі. А також Красноярузька, Пархомівська, Уляновська, Корчаківська, Андріївська, Миколаївська економії і Шпилівське лісництво.
Завдяки удосконаленню технології виробництва цукру та придбаному за кордоном сучасному устаткуванню підприємства Харитоненка забезпечували потреби ринку всередині країни та експортували продукцію за кордон. Якість товару заводів торгового дому «І.Г.Харитоненко с сином» отримували найвищі відзнаки: «Досягнення успіху» на Міжнародный виставці в Відні в 1873 році; медаль 1-го класу на Всесвітній виставці в Філадельфії в 1876 році; золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі в 1878 році; золоту медаль на Всесвітній виставці в Антверпені в 1885 році; вищу нагороду на Всесвітній виставці в Парижі в 1889 році і т.д. Івана Герасимовича Харитоненка назвуть «королем» цукрової промисловості.
У Сумському повіті Харитоненко був відомою впливовою діловою людиною. У 1873 році виділяє кошти на будівництво реального училища в Сумах та затверджує в ньому стипендію для вихованців з села Нижня Сироватка. У 1887 році виділяє 15 тис. карбованців на будівництво зразкової двокласної школи. У 1888 році разом з дружиною Наталією Максимівною заснували дитячий притулок для дівчат із багатодітних родин та сиріт, жертвує на це частину своєї садиби. У рідному селі Нижня Сироватка у 1880 році особистим коштом збудував нову кам’яну церкву Св. Тихона, витративши на будівництво 70 тис. крб.
У Державному архіві Сумської області знаходимо свідчення благочинності і меценацтва Харитоненків. У фонді Сумської міської управи зберігаються переписка стосовно фінансових питань про пожертву коштів на приюти, медичні і духовні установи, дозволи на будівництво залізничної дороги та інше.
15 січня 1888 року власники Павлівського рафінадного заводу, звертаються із заявою у Сумську міську управу: «…Предлагаем устроить, по существующим правилам для устройства мостовых, каменную мостовую дорогу через городской выгон лежащий вблизи Павловского завода от главных заводских ворот по прямой линии, соединив ее с городскою мостовою, идущей к вокзалу ж. д., вблизи земской больницы (бараки), всего длинною 203 пог. саж… и шириною 3 саженя с проведеним по обеим сторонам дороги водосточных каналов и с устройством в главных пунктах переездных мостиков…».
За ініціативою Івана Харитоненка та сприянням Сумського повітового земства у 1885 році відкритий «Олександрівський селянський сільськогосподарський банк». Банк видавав кредити селянам під невеликі відсотки. Пояснюючи це, Іван Герасимович говорив: «Бог дал мне средства проявить, хотя в скромной доле, мои симпатии тому люду, к котрому я имею счастье принадлежать и между котрым прошло мое детство».
Рядки з газети «Южний край» красномовно говорять про особистість Івана Харитоненка «…Говорят, что колосальное состояние нельзя составить из ничего и что в основе их всегда лежит каное-нибудь темное дело. И.Г. Харитоненко доказал, что это неверно. Злоречие не щадит людей, стоячих у всех на виду, и пользуется малейшими поводом, чтобы очернить их, но Иван Герасимович и в этом случае был исключение из общего правила. Даже враги не решились заподозрить испочники его необычайного обогащения».
Іван Герасимович Харитоненко прославив Сумщину і самого себе дивовижним талантом комерсанта і підприємця. Майже два століття тому діяльність численних підприємств Харитоненка сприяла розбудові цукрового виробництва нашого краю, насиченню внутрішнього ринку країни цукром та зростанню національного багатства держави.
Статистичні дані свідчать, що маленьке провінційне місто Суми з 10,4 тис. жителів у 1850 році виросло до 50,4 тис. жителів у 1913 році.
У 2022 році минає 200 років з дня народження Івана Герасимовича Харитоненка, а його талант, добрі справи для рідного краю є джерелом духовності, моральності та культури.
