Державний архів Сумської області

Офіційний вебсайт органу виконавчої влади України

Людям із порушенням зору

EnglishUkrainian

Контакти
Карта, спосіб добирання, графік роботи, телефони, e-mail, вебсайт

Громадянам

Документи on-line

Інформаційна діяльність

Про нас

Архівні установи

Державний архів Сумської області

Офіційний веб-портал органу виконавчої влади України

До 32-ї річниці Незалежності України

До 32-ї річниці Незалежності України (24 серпня 1991 р. – 24 серпня 2023 р.)

1. Оголошення І Універсалу Центральної Ради на Софійській площі. Київ, 12 (25) червня 1917 р.
ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, од. об. 2-154086
ф.1
2. Перший Універсал Української Центральної ради. 10 червня 1917 р.
Державний архів Сумської області (ДАСО), Листівка №2674, с. 33
ф.1
3. Проголошення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради на Софійській площі в Києві. У центрі С. Петлюра, М. Грушевський, В. Винниченко. 1917 р.
ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, од. об. 2-154086
ф.1
4. Проект автономного Статуту України, 1917 р.
ЦДАВО України, ф. 1115, оп. 1 спр. 1, арк. 108-111
ф.1 ф.2 ф.3
5. Лист Українського Генерального Військового Комітету при Українській Центральній Раді до Конотопської повітової Української ради з приводу організації Вільного козацтва, 1917 р.
ДАСО, Листівка № 2676, с. 93
ф.1
6. Газета «Вільний  козак». 1918 р.
ДАСО. Інв. № 2637, с. 1
ф.1
7. Газета «Самостійник». 1918 р.
ДАСО. Інв. № 2639, с. 1
ф.1
8. Лист Глухівського повітового комісара щодо створення «Вільного козацтва», 19 січня 1918 р.
ДАСО, Р. 1811, оп. 1, спр. 2, арк. 7, 7 зв., 8
ф.1 ф.2
9. Сотня січових стрільців під час військової підготовки. Київ 1918 р.
ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, од. зб. 0-183063
ф.1
10. Листівка з оголошенням про жалобні заходи з нагоди перепоховання героїв бою під Крутами. 1918 р.
ДАСО. Інв. № 2674, с. 1
ф.1
11. Четвертий Універсал Української Центральної Ради, 9 січня 1918 р.
ЦДАВО України, Ф. 1063, оп. 2, спр. 2, арк. 2-6
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5
12. Вітальна телеграма гласних Сумської міської думи на адресу Центральної Ради м. Київ. 9 квітня 1918 р.
ДАСО. Фонд. 354, оп. 1, спр. 54, арк. 11
ф.1
13. Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку з Західноукраїнською Народною республікою. 22 січня 1919 р.
ЦДАВО України, ф. 1429, оп. 1, спр. 5, арк. 5
ф.1
14. Акт проголошення Української держави. Проголошення створення Української держави організацією націоналістів під проводом Степана Бандери. 10 липня 1941 рік 
Самостійна Україна, р. 1, ч. 3, 10 липня 1941 рік, с. 1
ф.1
15. Декларація про державний суверенітет України, 16 липня 1990 року.
ЦДАВО України, Ф. 1, оп. 16, спр. 4490, арк. 100-106
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7
16. Рішення сесії Сумської міської ради народних депутатів двадцять першого скликання про використання української національної символіки в м. Суми. 16 жовтня 1990 року.
ДАСО. Р 6, оп. 10, спр. 448, арк. 125
ф.1 ф.2
17. Рішення сесії Сумської міської ради народних депутатів двадцять першого скликання про заяву Сумської крайової Ради Народного Руху України стосовно проведення мітингу 17 жовтня 1990 року у м. Суми. 16 жовтня 1990 року.
ДАСО. Р 6, оп. 10, спр. 448, арк. 127
ф.1
18. Агітаційна листівка: звернення до українського народу із закликом не підтримувати союзного договору на всенародному референдумі 17 березня 1991 р. Березень 1991р.
ЦДАГО України, ф. 272, оп. 1, спр. 41, арк. 84
ф.1
19. Рішення надзвичайної позачергової сесії Сумської міської Ради народних депутатів двадцять першого скликання про оцінку діяльності самопроголоше-ного органу влади (ДКНС).  22 серпня 1991 р.
ДАСО. Р 6, оп. 10, спр. 496, арк. 31
ф.1
20. Постанова Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України», 24 серпня 1991 р.
ЦДАВО України, ф. 1, оп. 16, спр. 4630, арк. 1
ф.1
21. Акт проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 р.
ЦДАВО України, ф. 1115, оп. 16, спр. 4630, арк. 2
ф.1
22. Бюлетень для голосування на всеукраїнському референдумі з питання проголошення незалежності України.
ЦДАВО України, ф. 1, оп. 16, спр. 4643, арк. 159
ф.1 ф.2 ф.3
23. Агітаційна листівка із зверненням НРУ до українського народу із закликом проголосувати за суверенітет України на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р.
ЦДАГО України, ф. 270, оп. 1, спр. 124, арк. 1-1 зв.
ф.1 ф.2
24. Постанова Верховної Ради України «Про державний прапор України», 28 січня 1992 р.
ДАСО. Р-2196, оп. 9-б, спр. 824, арк. 17
ф.1
25. Постанова Верховної ради України «про Державний герб України», 19 лютого 1992 р.
ДАСО. Р-2196, оп. 9-б, спр. 824, арк. 139
ф.1
26. В. Процишин «День, що змінив країну». 
Газ. «Урядовий кур’єр» № 33, 20 лютого 2014 р.
ф.1
27. Фото та листівки періоду «Революції гідності» 2013-2014 рр.
З фондів ЦДАВО України
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5
28. Український Євромайдан, лютий 2014 р.
Фото із колекції учасника подій на майдані 2013-2014, командира Сумського рою 14-ї сотні Івана Бортника
ф.1 ф.2 ф.3
29. Сумчани в антитерористичній операції. Донецька область, 2014.
Фото із фонду учасника бойових дій в зоні АТО Олександра Євенка
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4
30. Разом до Перемоги!
Газ. «Голос України» №37, 24 лютого 2022р., с. 1
ф.1
31. Звернення Президента України
Газ. «Голос України» №37, 24 лютого 2022р., с. 2
ф.1
32. Закон України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»
Газ. «Голос України» №37, 24 лютого 2022р., с. 3
ф.1
33. На захисті Сумщини. Оборона і визволення Сумщини (лютий-квітень 2022 р.)
Центр досліджень воєнної історії Збройних Сил України
ф.1

Порядок дій при отриманні сигналу «Увага всім! Повітряна тривога».

Порядок дій при отриманні сигналу «Увага всім! Повітряна тривога»

1. Відповідальна особа в архіві у разі надходження сигналу повідомляє працівників та відвідувачів про небезпеку за допомогою кнопки дзвоника тривожного сповіщення.
2. Відвідувачі читальних залів та столу довідок зобов’язані негайно залишити приміщення архіву і пройти у найближче укриття.
3. Працівники архіву повинні зачинити вікна, вимкнути всі електричні та нагрівальні прилади, вимкнути світло (автоматичну коробку, рубильник), взяти необхідні речі, телефони.
4. Працівники корпусу №1 переміщаються у найближче укриття або архівосховище №24 Держархіву Сумської області, м. Суми, вул. Садова, 49.
5. Працівники та відвідувачі корпусу №2 переміщаються у найближче укриття за адресою: м. Суми, вул. Британська, 21.
6. Після отримання сигналу «Відбій повітряної тривоги» відновлюється робота архіву.
7. Співробітники Держархіву Сумської області за межами архіву виконують заходи безпеки тих установ, де вони перебувають.

Найближчі укриття

Поряд з будівлею архіву по вул. Садова, 49 (корпус 1):
 – Підвальне приміщення 5-ти поверхової будівлі навчального корпусу структурного підрозділу «Сумський фаховий коледж Національного університету харчових технологій», вул. Ярослава Мудрого, 60.
 – Підвальне приміщення Сумського дошкільного навчального закладу (центр розвитку дитини) №28 «Ювілейний» Сумської міської ради, вул. Дмитра Бортнянського, 56.
  – 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Сумській області, м.Суми, вул. Робітнича,69.

Поряд з будівлею архіву по вул. Британська, 21/1 (корпус 2):
  – Підвальне приміщення Комунальної установи Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №10 Сумської міської ради, вул. Новомістенська, 30.
  – Підвальне приміщення адміністративної будівлі Сумської міської ради, вул. Британська, 21.

Навчання з цивільного захисту

16 червня 2023 року для працівників Державного архіву Сумської області було проведене навчання щодо правил користування засобами індивідуального захисту органів дихання від зброї масового ураження. Майстер виробничого навчання Сумських територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Гаманець І.М. ознайомив присутніх з видами зброї масового ураження та заходами, спрямованими на запобігання або ослаблення її дії.

Євромайдан. Погляд очевидців

«Євромайдан. Погляд очевидців»

до Дня вшанування подвигу учасників Революції Гідності
та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні
(20 лютого 2023 р.)

1. Українці за підписання угоди про асоціацію з ЄС. Київ, листопад 2013 р.
Фото із колекції учасника подій на майдані 2013-2014, командира Сумського рою 14-ї сотні І.Бортника
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6

2. Сумські активісти на мирній акції за підписання угоди про асоціацію з ЄС. Київ. Листопад 2013 р.
Фото із колекції учасника подій на майдані 2013-2014, командира Сумського рою 14-ї сотні І.Бортника.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6

3. Сумські студенти проти побиття мирних протестувальників у Києві у ніч з 30 листопада на 1 грудня 2013 р. 2-10 грудня 2013 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8

4. Дебати Сумських студентів із представниками влади Сумської ОДА. м. Суми, пл. Незалежності.
2 грудня 2013 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4

5. Сесія Сумської міської ради 6 скликання. Голосування за резолюцію активістів про відставку президента України В.Януковича і Кабінету Міністрів України та негайне притягнення до відповідальності винних у кровопролитті 30 листопада і 1 грудня 2013 р. 4 грудня 2013 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8 ф.9

6. Пікет Управління МВС України у Сумській області. 6 грудня 2013 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8

7. Відновлені барикади в центрі столиці після штурму Майдану силовими структурами 11 грудня 2013 р. м. Київ грудень 2013 р.
Фото із колекції учасника подій на майдані 2013-2014, командира Сумського рою 14-ї сотні І.Бортника.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8 ф.9

8. «Кривава водохреща» Загострення протистояння в Києві, 19-22 січня 2014 р.
Фото із колекції учасника подій на майдані 2013-2014, командира Сумського рою 14-ї сотні І.Бортника.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5

9. Активісти на барикадах біля входу на стадіон ім. В.Лобановського. 19-24 січня 2014 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8

10. Місцевий Євромайдан. Суми. Площа Незалежності. Блокування входу адміністративного приміщення Сумської ОДА. Січня 2014 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4

11. «Разом до Перемоги». Акція протесту та марш активістів в центрі Сум.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6

12. Євромайдан на вул. Інститутській.
м. Київ 14-20 лютого 2014 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7

13. Столиця у вогні. Київ. Лютий 2014.
Фото із колекції учасника подій на майдані 2013-2014, командира Сумського рою 14-ї сотні І.Бортника.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8

14. Київ. Після Майдану. 2014 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8

15. С. Чорна «Головні завдання: витримка, мирне розв’язання проблем»
Газета « Голос України» № 30 (5780) від 18 лютого 2014 року, стор. 1, 4 [Електронний ресурс] : http://www.golos.com.ua/edition_archive
ф.1 ф.2

16. О. Ромашкіна ««Чорний вівторок» Під такою назвою закарбується у пам’яті не лише українців, а й усього світу 18 лютого»
Газета « Голос України» № 32 (5782) від 20 лютого 2014 року, стор. 1, 4
[Електронний ресурс] : http://www.golos.com.ua/edition_archive
ф.1 ф.2

17. А. Шевченко. «Перемир’я не відбулося»
Газета « Голос України» № 33 (5783) від 21 лютого 2014 року, стор. 1, 2
[Електронний ресурс] : http://www.golos.com.ua/edition_archive
ф.1 ф.2

18. Н.Ісіпчук «А Сотня вже на небесах»
ДАСО, Газета «Сумщина» № 7 (20168) від 26 лютого 2014 року, стор. 2, 3, інв..№ 3538
ф.1 ф.2

19. О. Горбунова, С. Лавренюк. «Верховна Рада звернулася до парламентів держав – гарантів безпеки України та міжнародних організацій»
Газета « Голос України» № 40 (5790) від 3 березня 2014 року, стор. 1, 2, 3, [Електронний ресурс] : http://www.golos.com.ua/edition_archive
ф.1 ф.2 ф.3

20. С. Олександрів. «Убивство активістів Майдану виконувалось під прямим керівництвом Януковича»
Газета «Голос України» № 65 (5815) від 4 квітня 2014 року, стор. 1, 11 [Електронний ресурс] : http://www.golos.com.ua/edition_archive
ф.1 ф.2

21. С. Чорна. «Народ, який понад усе цінує свободу, непереможний»
Газета « Голос України» № 31 (6035) від 20 лютого 2015 року, стор. 1, 8
[Електронний ресурс] : http://www.golos.com.ua/edition_archive
ф.1 ф.2

Вчитель доброти

Вчитель доброти

( до 100- річчя від дня народження письменника Олексія Петровича Столбіна)

Інна Гончарова  –
начальник відділу інформації та використання документів

У 1997 році Олексій Петрович Столбін передав до Державного архіву Сумської області перші документи особового фонду та періодично поповнював його. Зараз особовий фонд письменника охоплює період з 1936 по 2016 роки. У фонді зберігаються документи біографічного характеру, рукописи творів, тексти нарисів, статей, рецензії, відгуки на твори, листування, авторські примірники виданих творів, бібліографічні покажчики, фотодокументи.

Олексій Петрович Столбін народився 03 листопада 1922 року на Курщині, але починаючи з 1928 року його життя пов’язане з Україною, а зокрема з Сумщиною. У с. Грузьке Конотопського району навчався в школі, звідси у 1941 році пішов на війну, воював на різних фронтах, мав нагороди. Після демобілізації вступив до Київського університету на факультет журналістики, але у зв’язку з тяжкою хворобою залишив навчання. Після одужання пішов працювати вчителем. У 1950 році закінчив навчання на заочному відділенні Глухівського учительського інституту, а в 1953 році – Сумський педагогічний інститут ім. А.С. Макаренка. Працював на посадах вчителя, завуча та директора школи, заступника директора обласного інституту вдосконалення кваліфікації вчителів, завідувачем шкільного відділу обласного відділу народної освіти. За успіхи у галузі освіти та педагогічної науки відзначений медаллю А.С. Макаренка. Коли в червні 1985 року в Сумській області була створена своя письменницька організація, то її головою було обрано О.П. Столбіна.

Літературний стаж Олексія Петровича обчислюється з 1947 року – часу опублікування першого нарису. Він автор 23 книг прози та 50 оповідань, упорядник 10 колективних збірників та 7 літературних альманахів «Слобожанщина», лауреат літературних премій ім. М. Трублаїні та М.Хвильового. Він є почесним членом Українського товариства охорони природи.

Героями його повістей, оповідань та нарисів є школярі зі своїми уподобаннями і захопленнями. Автор пише про школу, її проблеми, про формування дитячої особистості. Через кожен його твір червоною ниткою проходить тема захисту рідної природи, що має важливе виховне значення. Твори Олексія Петровича є у програмі шкільного підручника з української літератури.

На його книгах: «Школа і життя» (1961), «Давайте дружить» (1964), «Школа романтиків» (1965), «Вожата з Берізок» (1968), «Шкільне лісництво» (1970), «Барабани б’ють тривогу» (1971), «Зозулин хутір» (1973), «Школьные лесничества» (1973), «Берендеї» (1975), «Моя неспокійна любов» (1979), «Чортова дюжина» (1982), «Кар’єра» (1984), «Горіхове озеро» (1988), «Залишаюсь собою» (1989), «Терористка» (1994), «Хмари над Журавкою» (1997), «Через терни» (1998), «Інопланетяни в комишах» (2000), «На зламі тисячоліть» (2001), «Віце-губернатор заплави», «Листопад» (2005), «Бабине літо» (2010) виросло не одне шкільне покоління.

Авторські примірники цих творів, а також власні ілюстрації письменника до повісті «Хмари над Журавкою», зберігаються у його особовому фонді.

У фонді також є книги та брошури з досвіду організації шкільних лісництв у Сумській області. У 1974 році вийшла накладом у кілька десятків тисяч примірників книжка «Шкільне лісництво». Тоді на Сумщині діяло 74 шкільних лісництв, учасники яких за рік висаджували сотні тисяч дерев, озеленювали міста і села. На цьому матеріалі згодом була написана повість «Берендеї». Олексій Петрович дуже любив природу та вважав, що саме в неї ми, її діти, зобов’язані вчитися всьому доброму, саме її маємо охороняти і збагачувати. Направляючи природоохоронну роботу шкіл, видав повість «Барабани б’ють тривогу». Його твори прищеплюють любов до природи, привертають увагу до екологічних проблем, виховують такі моральні якості як: доброзичливість, щирість, культуру екологічного мислення.          

У бібліотеці-філії № 3 Сумської міської ЦБС, сумчани облаштували своєму відомому земляку кімнату-музей, де письменник зазвичай зустрічався з читачами.

О.П. Столбін є упорядником збірників краєзнавчого характеру «Тарас Шевченко і Сумщина», «Голодомор на Сумщині», більшість статей збірників належать перу членів Сумської організації Спілки письменників України, сумських журналістів.

Творчості О.П. Столбіна присвячені такі видання як: біографічний покажчик « Як на довгій ниві. Життя і творчість О.П. Столбіна», 2010 рік, буклет «Життя прожити не поле перейти…», 2012 рік, книга-альбом «Суми і Сумщина О. Столбіна: життєвий і творчий шлях відомого українського письменника у світлинах», 2016 рік.

Життєвий і творчий шлях українського письменника, прозаїка, старійшини сумських літераторів, члена Національної спілки письменників України Олексія Петровича Столбіна, завершився 17 листопада 2020 року.           

До 100- річчя від дня народження Олексія Петровича Столбіна, на сайті Державного архіву Сумської області відкрита онлайн виставка за матеріалами та документами особового фонду письменника 

До 100- річчя від дня народження письменника О.П. Столбіна

До 100- річчя від дня народження письменника О.П. Столбіна

1. Вирізки з газет із малюнками О.П. Столбіна. 1948 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 36, арк. 4-7.
ф.1

2. Книги та брошури з досвіду роботи вчителя, підготовлені О.П. Столбіним 1957, 1970 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 39.
ф.1

3. Листи О. П. Столбіну від Одеської кіностудії, радіостанції «Зміна» та Комітету по радіомовленню і телебаченню при РМ УРСР. 1967, 1982, 1983 роки.
Р – 6836, оп.10, спр. 10, арк.1, 2, 4.
ф.1

4. Дарчий напис поета, прозаїка, літературознавця Олекси Яковича Ющенка О. П. Столбіну на вирізці газети «Голос Посулля». 1992 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 45, арк.1.
ф.1

5. Збірники статей «Тарас Шевченко і Сумщина», «Голодомор на Сумщині 1932-1933», упорядником яких був О.П. Столбін. 1993 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 37
ф.1

6. Власні ілюстрації О. П. Столбіна до повісті «Хмари над Журавкою». 1997 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 42
ф.1

7. Біо-бібліографічний словник «Олексій Столбін. Віхи життя та творчості». 1997 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 24
ф.1

8. Стаття Н. Даниленко про О. П. Столбіна «Від негараздів мене рятує праця за письмовим столом». Газета «Добрий день» від 31 жовтня 1997 року № 44.
Р – 6836, оп.10, спр. 13, арк. 1
ф.1

9. Вступна стаття О. П. Столбіна «Майстри красного письменства» до бібліографічного довідника «Письменники Сумщини». 1999 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 68, арк. 2-4.
ф.1 ф.2 ф.3

10. Рішення правління Сумського обласного товариства книголюбів та Ради Сумської організації Національної Спілки письменників України від 07 серпня 2000 року про відзначення обласною премією ім. М.Хвильового О. П. Столбіна.
Р – 6836, оп.10, спр. 56, арк. 1.
ф.1

11. Почесні грамоти і відзнака О.П. Столбіна. 2002 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 57, арк. 1-4.
ф.1 ф.2 ф.3

12. Біографічний покажчик « Як на довгій ниві. Життя і творчість О.П. Столбіна». 2010 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 65, арк. 1.
ф.1

13. Буклет «Життя прожити не поле перейти…». 2012 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 66, арк. 1-3.
ф.1 ф.2 ф.3

14. Книга-альбом «Суми і Сумщина О. Столбіна: життєвий і творчий шлях відомого українського письменника у світлинах». 2016 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 67, арк. 4, 4зв., 6, 6зв., 7, 10.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5

До 78 –ї річниці вигнання нацистських окупантів із України

До 78 –ї річниці вигнання нацистських окупантів із України

28 жовтня 2022 року

Ольга КЛЮЄВАголовний спеціаліст відділу інформації та використання документів Державного архіву Сумської області

  1941 рік приніс землі Сумщини як і всій Україні страждання, незлічені жертви, пограбування, страшні руйнування. Почалася окупація території України нацистськими військами. З 9 по 18 жовтня 1941 року була окупована і територія Сумського району, його окупація тривала 22 місяці.
  Окупанти корінним чином намагалися змінити життя на захопленій території. Якщо вірити брошурі «Як буде далі?», виданої німецькою окупаційною владою і покликаної змалювати картини нового життя, то «німці тільки одного хотять: щоб ми взялися за роботу та відбудували те, що знищила війна», «…вони …впровадять у нас…свої порядки, які у них самих приносять користь».
  Як втілювалися в життя нові порядки свідчив «новий земельний лад», який повинен був принести на українські землі «справжній соціалізм». На зміну колгоспам, знищеним німецькою владою, прийшли так звані громадські господарства. Вони повинні були стати перехідною формою до одноосібного господарювання, що було тим пряником, за допомогою якого окупанти намагалися завоювати прихильність українських селян.
  Праця в громадських господарствах була примусовою. Вся худоба, що була в колгоспах, німецькою владою вилучалася, а громадські господарства отримували грошову компенсацію. Однак отримані кошти були набагато меншими від реальної ціни худоби.
  З 57 МТС, що існували в Сумській області до війни, німці організували 43, причому під виглядом мобілізації засобів для організації МТС було встановлено єдиноразовий податок. В результаті сума, що була зібрана –
79 млн. крб. перевищила майже на 10 млн. крб. утримання всіх 57 МТС області до війни.
  Облік праці в громадських господарствах вівся у трудоднях. Оплата трудоднів встановлювалася грошова, однак через встановлення податків та відсутність у громадських господарствах грошових засобів працівники здебільшого грошей не отримували. З отриманого громадським господарством валового збору зерна виділялися сіменний, фуражний, страховий та продовольчий (пайки) фонди. Зерно, що залишалося, вважалося надлишком і здавалося німецькій владі.
  Все вище зазначене привело до того, що в інформації Сумського районного землеуправління відмічалося: «Весняна посівна кампанія буде мати велике затруднення. Пояснюється це тим, що маємо малу кількість тягла, в окремих господарствах недостачу посівного матеріалу».
  Надавали окупаційні власті землю і у одноосібне господарювання, причому часто це робили з урочистостями. Так наприклад, у 1943 році була розроблена навіть святкова програма проведення свята Пасхи з врученням селянам документів на землю. Згідно з німецьким земельним законом, що почав діяти на окупованих територіях, кожний двір (крім радянських активістів) наділявся 4,8 га всіх угідь, в тому числі близько 3 га пашні. З них селянин повинен здавати 16,5 центнерів зерна – 5-6 центнерів з 1 га. І це в умовах, коли врожайність не перевищувала 6-7 центнерів з гектара.
  Для населення на селі існували натуральні податки: від кожної дійної корови – 550-800 л молока, кожний двір мав здати від 70 і більше яєць незалежно від наявності курей, з кожного вулика – 8 кг меду, по м’ясу твердих норм не було. Вилучення худоби проводилося на розсуд німецького командування. Неабиякого розмаху набрало і «неорганізоване» пограбування. Підрозділи і окремі військовослужбовці вермахту відбирали харчі і майно, розподіляли його чи відсилали до Німеччини.
  Найбільш працездатну частину населення, здебільшого молодь 20-30 років, німецька влада постійно мобілізовувала на працю до Німеччини. Таким чином, у господарстві захоплених німцями територій залишалися, переважно, люди пенсійного віку, жінки, які мали на руках дітей, підлітки. Всього за період окупації у німецьке рабство було вивезено із Сумського району понад 3 тис. осіб, з м. Суми – 5 тис. осіб. Значна їх частина, як свідчать документи, так і не повернулася на Батьківщину. В німецькій пропагандистській літературі «Привіт з Німеччини», «Українці працюють в Німеччині» змальовані картини «вільної праці». Але з листів колишніх остарбайтерів – вихідців із Сумщини та їх фільтраційних справ, що зберігаються в Держархіві області, складається інше уявлення про працю та ставлення до людей неарійського походження в Німеччині: присвоєння кожному робітнику робочого номеру, обов’язкове носіння нагрудної нашивки «Ост», 12-годинна виснажлива праця, обмеження у пересуванні, неякісна їжа, фізичні покарання – ось які враження описують наші земляки.
  Подібна політика окупантів викликáла закономірну реакцію з боку українського населення: від невиконання вказівок німецьких властей до підтримки та участі у партизанських загонах та підпільних організаціях. Серед способів покарання окупантами мирних жителів мали місце індивідуальні та масові розстріли, спалювання і закопування в землю живими, катування до смерті, утримання в таборах.
  Особливо великого розмаху репресії окупантів проти мирних жителів набрали у 1943 році. Нацисти проводили каральні акції в районах дій партизанів. Були спалені села Токарі (532 будинки, клуб, лікарня, школа), Ваколовщина (82 будинки, розстріляні всі чоловіки), Велика Чернеччина (270 будинків, підірвана школа, розстріляно 40 чоловік), Вільшанка (115 будинків, розстріляно 13 чоловік), Зелений Гай (3 великих колгоспних будинки, розстріляно 26 чоловік), Мала Черенеччина (48 будинків). В результаті каральних акцій на території Сумського району було убито та замучено близько 600 мирних жителів, по м. Суми – 5 тисяч.
  Вже у ході війни для встановлення злочинів нацистських загарбників та визначення заподіяних ними збитків Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 листопада 1942 року було створено Надзвичайну державну комісію по встановленню та розслідуванню злодіянь німецько-фашистських загарбників та їх співучасників і заподіяння ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям та державним підприємствам і установам СРСР. Постановою № 10 виконкому Сумської районної Ради депутатів трудящих від 11 жовтня 1943 року в Сумському районі були також створені комісії по розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників: 20 комісій по сільрадах, 43 комісії по колгоспах, 9 комісій по підприємствах. Загальна сума збитків державним та кооперативним підприємствам та установам Сумського району склала 6276236 крб., збитків, завданих мирному населенню – 135651641 крб. Безповоротною є втрата значної частини населення. Для порівняння – на 17 січня 1939 року кількість населення Сумського району становила 45 195 чоловік, на 1 січня 1944 р. – 33 256 чоловік. А до кінця війни таке співвідношення ще збільшилося. Але ніякі акти, ніякі цифри не можуть виміряти всю глибину горя землі, що пережила одну із самих жорстоких воєн.
  Історія вчить українців, що навести лад на своїй землі, збудувати демократичну державу, користуватися правами та свободами у повному обсязі, відчувати себе повноцінним народом вони можуть лише у вільній та незалежній Україні.

Іван Герасимович Харитоненко – промисловець та меценат

Харитоненко

Іван Герасимович Харитоненко –
промисловець та меценат в архівних джерелах та документах.

(з нагоди відзначення пам’ятної дати – 200 річчя з дня народження І.Г.Харитоненка.)

Людмила СОРОКІНА
провідний архівіст відділу інформації та використання документів

Іван Герасимович Харитоненко – засновник династії цукрозаводчиків, промисловець і землевласник. Харитоненко залишив глибокий та яскравий слід в історії міста Суми та Сумщини, він відомий меценат та благодійник.

Промисловим і культурним розвитком місто Суми завдячує саме діяльності торгового дому «І.Г. Харитоненко з сином».
У Державному архіві Сумської області зберігається великий масив архівних джерел, які висвітлюють життя та підприємницьку діяльність представників родини Харитоненко.

Кожне звернення до архівних документів допитливих дослідників, істориків, науковців, архівістів приносить свої плоди і перед читачем постає історична постать підприємця, комерсанта Івана Герасимовича Харитоненка.

Першою згадкою про Івана Харитоненка є запис у метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви слободи Нижня Сироватка Сумського повіту, де значиться, що 25 вересня 1822 року у обивателя слободи Нижня Сироватка Герасима Омеляновича Харитоненка та його законної дружини Варвари Іванівни народився син Іван, хрещеними були обиватель тієї ж слободи Іван Федорович Клименко та дружина протоієрея Покровської церкви слободи Нижня Сироватка Пелагея Степанівна Томашевська.

У фонді Головної контори Торгового дому «І.Г. Харитоненко з сином», м. Суми Харківської губернії зберігаються посвідчення, доручення та договори, укладені між купцями та міщанами, свідоцтва на право придбання нерухомого майна, привертає увагу особисте листування Івана Герасимовича з повіреними у справах, біржовими маклерами та цукрозаводчиками по питанню збуту продукції і збіжжя.

Фінансова діяльність підприємств та способи ведення господарства відображається у численних архівних фондах заводів та економій родини Харитоненків, де містяться господарчі книги, кошториси витрат, бухгалтерські книги, баланси, звіти, акти, списки робітників, описи майна і таке інше.

На початку XIX століття почала формуватися нова галузь промисловості – виробництво цукру.

Великі площі незайнятих високоврожайних земель, сприятливі кліматичні умови України та агрономічна вигода підходили для вирощування цукрового буряку якнайкраще.

Перший цукровий завод з’явився в Україні приблизно між 1812-1815 роками. Вже у 20-ті роки XIX століття цукровий бум захопив Київщину, Чернігівщину, Поділля, Харківщину, Полтавщину, Таврію. Виникали все нові і нові заводи.

У Сумському повіті поява першого цукрового виробництва відноситься до 1832 року, коли у селі Писарівка Сумського повіту у маєтку поміщика Савичева почав діяти Писарівський завод. Наступні десять років у повіті виникло ще 9 цукрових заводів.

Великими цукровими заводами на Сумщині володіють князі Щербатови, поміщики Кондратьєв та Зборомирський, графиня Толстая в селі Гребениківка.

У 40 роках XIX століття територія Сумщини стає одним із центрів промислового цукроваріння Харківської губернії.

У кінці 40-х років XIX століття у Сумах оселяється купецький син Іван Харитоненко. Засвідчують цей факт і архівні джерела, виявлені у фонді Сумського міського магістрату. За свідченнями купчої, складеної у Сумському повітовому суді 5 травня 1848 року, Сумський 3-ї гільдії купецький син Іван Герасимович син Харитоненко придбав у селянина Степана Прокоповича Руденка «дворовое место, с имеющимися на нем деревяною постройкою, состоящее в городе Сумах в Преображенском приходе». Трохи згодом у листопаді 1849 року придбав у міщанина Федора Іванова «двор в городе Сумах в Воскресенском приходе».

Переїхавши до Сум та оселившись на вулиці Воскресенській Іван Харитоненко починає солідну справу – торгівлю цукром. Володіючи діловою жилкою, але не маючи великого капіталу, він у Харківській і сусідніх губерніях скуповує цукор для петербурзького купця Єлисєєва. Трохи згодом бере в оренду два цукрових заводи у поміщика Зборомирського у селі Старе, та у поміщика Кондратьєва у селі Улянівка.

Незастрахований завод Зборомирського разом з великим запасом цукру майже відразу згорів. Становище орендаря було критичним, пожежа завдала колосальних збитків. Довіра кредиторів врятувала становище Харитоненка. На заводі Кондратьєва, в Улянівці, справи пішли успішно. У 1864 році на підприємстві було виготовлено 396, 5 тис. пудів цукру.

Зароблені кошти Іван Харитоненко вкладає у переоснащення технологічного обладнання заводів та будівництво власних підприємств з переробки сировини.

Після відміни кріпосного права в 1861 році стає можливою купівля землі та наймання селян на трудомістку обробку цукрового буряка. Іван Герасимович скуповує маєтки поміщиків з цукровими заводами, землі, ліси, прибуток вкладає у промислові підприємства.

Неймовірні ризики були виправдані. Невдовзі Харитоненко володіє великими земельними та лісовими угіддями у Харківській та Курській губерніях.

Лісові угіддя були предметом гордості торгового дому «Харитоненко з сином». Разом з вирубками проводилися лісокультурні роботи, вирубані площі засаджувалися цінними породами дерев.

У грудні 1891 року газета «Южний край» писала про Харитоненка «… его обширные леса скорее похожи на бережные сады, чем на доходные статьи, у большей части хозяев безжалостно истребляемые». Власних нащадків Іван Герасимович застерігав: «… Я своїх лесов не рубил, не продавал и не дарил…».

У кінці XIX століття лісові угіддя сім’ї Харитоненко становили 10842 десятин, а у 1914 році 80 тисяч десятин.

У 60-х роках Харитоненко заснував власний торговий дім «І.Г. Харитоненко з сином», головна контора знаходилася у місті Суми. А в 1869 році Харитоненко побудував найбільший на Лівобережній Україні Павлівський рафінадний завод у селі Лука Сумського повіту, що згодом увійде до меж міста Суми.

Господарська діяльність Івана Герасимовича у Харківській, Полтавській та Курській губерніях ставлять його на одне з перших місць по виробництву цукру у країні. У 1877 році І.Г.Харитоненку належали Павлівський, Кияницький, Красноярузький, Пархомівський, Улянівський, Андріївський, Рогозненський цукрові заводи та майже 60 тис. десятин землі. А також Красноярузька, Пархомівська, Уляновська, Корчаківська, Андріївська, Миколаївська економії і Шпилівське лісництво.

Завдяки удосконаленню технології виробництва цукру та придбаному за кордоном сучасному устаткуванню підприємства Харитоненка забезпечували потреби ринку всередині країни та експортували продукцію за кордон. Якість товару заводів торгового дому «І.Г.Харитоненко с сином» отримували найвищі відзнаки: «Досягнення успіху» на Міжнародный виставці в Відні в 1873 році; медаль 1-го класу на Всесвітній виставці в Філадельфії в 1876 році; золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі в 1878 році; золоту медаль на Всесвітній виставці в Антверпені в 1885 році; вищу нагороду на Всесвітній виставці в Парижі в 1889 році і т.д. Івана Герасимовича Харитоненка назвуть «королем» цукрової промисловості.

У Сумському повіті Харитоненко був відомою впливовою діловою людиною. У 1873 році виділяє кошти на будівництво реального училища в Сумах та затверджує в ньому стипендію для вихованців з села Нижня Сироватка. У 1887 році виділяє 15 тис. карбованців на будівництво зразкової двокласної школи. У 1888 році разом з дружиною Наталією Максимівною заснували дитячий притулок для дівчат із багатодітних родин та сиріт, жертвує на це частину своєї садиби. У рідному селі Нижня Сироватка у 1880 році особистим коштом збудував нову кам’яну церкву Св. Тихона, витративши на будівництво 70 тис. крб.

У Державному архіві Сумської області знаходимо свідчення благочинності і меценацтва Харитоненків. У фонді Сумської міської управи зберігаються переписка стосовно фінансових питань про пожертву коштів на приюти, медичні і духовні установи, дозволи на будівництво залізничної дороги та інше.

15 січня 1888 року власники Павлівського рафінадного заводу, звертаються із заявою у Сумську міську управу: «…Предлагаем устроить, по существующим правилам для устройства мостовых, каменную мостовую дорогу через городской выгон лежащий вблизи Павловского завода от главных заводских ворот по прямой линии, соединив ее с городскою мостовою, идущей к вокзалу ж. д., вблизи земской больницы (бараки), всего длинною 203 пог. саж… и шириною 3 саженя с проведеним по обеим сторонам дороги водосточных каналов и с устройством в главных пунктах переездных мостиков…».

За ініціативою Івана Харитоненка та сприянням Сумського повітового земства у 1885 році відкритий «Олександрівський селянський сільськогосподарський банк». Банк видавав кредити селянам під невеликі відсотки. Пояснюючи це, Іван Герасимович говорив: «Бог дал мне средства проявить, хотя в скромной доле, мои симпатии тому люду, к котрому я имею счастье принадлежать и между котрым прошло мое детство».

Рядки з газети «Южний край» красномовно говорять про особистість Івана Харитоненка «…Говорят, что колосальное состояние нельзя составить из ничего и что в основе их всегда лежит каное-нибудь темное дело. И.Г. Харитоненко доказал, что это неверно. Злоречие не щадит людей, стоячих у всех на виду, и пользуется малейшими поводом, чтобы очернить их, но Иван Герасимович и в этом случае был исключение из общего правила. Даже враги не решились заподозрить испочники его необычайного обогащения».

Іван Герасимович Харитоненко прославив Сумщину і самого себе дивовижним талантом комерсанта і підприємця. Майже два століття тому діяльність численних підприємств Харитоненка сприяла розбудові цукрового виробництва нашого краю, насиченню внутрішнього ринку країни цукром та зростанню національного багатства держави.

Статистичні дані свідчать, що маленьке провінційне місто Суми з 10,4 тис. жителів у 1850 році виросло до 50,4 тис. жителів у 1913 році.

У 2022 році минає 200 років з дня народження Івана Герасимовича Харитоненка, а його талант, добрі справи для рідного краю є джерелом духовності, моральності та культури.

До дня народження Івана Герасимовича Харитоненка

Харитоненко

До 200-річчя від дня народження

Івана Герасимовича Харитоненка,

засновника династії цукрозаводчиків, благодійника і мецената.
(1822-2022)

1.Іван Герасимович Харитоненко.
Художній портрет.
ф.1
2.Запис в метричній книзі Покровської церкви с.Нижня Сироватка Сумського повіту про народження І.Г. Харитоненка. 25 вересня 1822р.
ДАСО. Ф-387, оп.1, спр.1, арк.47зв.
ф.1 ф.2
3.Із журналу засідань Сумського магістрату про купівлю у селянина Степана Руденка купецьким сином І.Г.Харитоненком дворового місця та розташованої на ньому дерев’яної будівлі, що знаходиться в Сумах в Преображенському приході. 29 квітня 1849р.
ДАСО. Ф-767, оп.1, спр.17, арк.288зв., 289, 289зв.
ф.1 ф.2 ф.3
4.Із журналу засідань Сумського міського магістрату про стягнення Сумським купцем 3-ї гільдії Герасимом Харитоненком грошей із селянина Арсенія Чупранова. 7 жовтня 1849р.
ДАСО. Ф-767, оп.1, спр.17, арк.792-792зв.
ф.1 ф.2
5.Із журналу засідань Сумського міського магістрату про факт купівлі у міщанина Федора Іванова купецьким сином Іваном Харитоненком двору, що знаходиться в Воскресенському приході м.Сум.
9 грудня 1849р.
ДАСО. Ф-767, оп.1, спр.17, арк.969.
ф.1
6.Свідоцтво Воскресенської церкви про дозвіл сумському купцю І.Г.Харитоненко одружитися вдруге. 1852р.
ДАСО. Ф-151, оп.1, спр.2, арк.188.
ф.1
7.Клятвена обіцянка нареченої І.Г.Харитоненка Наталії Лещинської перед весіллям. 1852р.
ДАСО. Ф-151, оп.1, спр.2, арк.189.
ф.1
8.Клятвена обіцянка І.Г.Харитоненка перед весіллям з Наталією Лещинською. 1852р.
ДАСО. Ф-151, оп.1, спр.2, арк.192.
ф.1
9. Із журналу засідань Сумського міського магістрату про стягнення із померлого купця Герасима Харитоненка заборгованості. 25 жовтня 1856р.
ДАСО. Ф-767, оп.1, спр.18, арк.576-577зв.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4
10.Лист І.Г.Харитоненка до повіреного в справах в Москві стосовно продажу цукру. 23 березня 1870р.
ДАСО. Ф-235, оп.1, спр.55, арк.61.
ф.1 ф.2 ф.3
11.Посвідчення видане Сумською міською управою І.Г.Харитоненко про надання в оренду міської землі біля дороги із м.Суми на слоб.Лука. 25 травня 1883р.
ДАСО. Ф-235, оп.1, спр.15, арк.3.
ф.1
12.Посвідчення видане Київським, Подольським і Волинським генерал-губернатора про право І.Г.Харитоненку купувати нерухоме майно в м.Києві. 3 лютого 1886р.
ДАСО.Ф-235, оп.1, спр.43, арк.23.
ф.1
13.Договір про продаж вдовою надворного радника Н.О.Хрущовою І.Г.Харитоненку лісу на вирубку в урочищі Поляне Ахтирського повіту. 18 липня 1887р.
ДАСО. Ф-235, оп.1, спр.15, арк.5-5зв.
ф.1 ф.2
14.Розписка Сумського міщанина П.Я.Воскобойникова, надана І.Г.Харитоненку при купівлі ним х. Стінка. 21 грудня 1887р. ДАСО. Ф-235, оп.1, спр.15, арк.23.
ф.1
15.Лист управляючого Павловським заводом до Сумської міської думи про дозвіл на будівництво кам’яної мостової в місті Суми. 15 січня 1888 року.
ДАСО. Ф-354, оп.1, спр.9, арк.19, 19зв.
ф.1 ф.2 ф.3
16.Запис про смерть І.Г.Харитоненко в метричній книзі Троїцької церкви м.Суми. 2 грудня 1891 р.
ДАСО. Ф-744, оп.5, спр.12, арк.57зв.
ф.1 ф.2
17.Положення про стипендію імені почесного громадянина міста Суми дійсного статського радника І.Г.Харитоненка. 6 грудня 1893р.
ДАСО. Ф-354, оп.1, спр.34, арк.41-42.
ф.1 ф.2 ф.3
18.Лист Харківського Губернатора до Сумського міського голови про дозвіл імператора на будівництво в Сумах пам’ятника І.Г.Харитоненко. 12 серпня 1894р.
ДАСО. Ф-354, оп.1, спр.12, арк.75, 75зв.
ф.1 ф.2
19.Звіт Сумської міської управи про кошти, що надійшли від П.І.Харитоненка на утримання Сумського міського приходського училища. 1895р.
ДАСО. Ф-1, оп.1, спр.19, арк.1-2.
ф.1 ф.2 ф.3
20. Лист Інспектора народних училищ Харківської губернії Сумського повіту до Сумської міської управи про виділення додаткових коштів та утримання Сумського приходського училища. 6 жовтня 1896р.
ДАСО. Ф-1, оп.1, спр.55, арк.10.
ф.1
21.Тимчасові правила дитячої лікарні св.Зінаїди в м.Суми, збудованої на кошти П.І.Харитоненка. 24 грудня 1898р.
ДАСО, Ф-1, оп.1, спр.37, арк.97а, 97а зв., 97г, 97г зв.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4
22.Лист Харківського губернатора до Сумської міської думи про присвоєння П.І.Харитоненку звання почесного громадянина м.Суми. Подяка П.І.Харитоненка Сумському міському голові за присвоєння почесного звання. 13 серпня 1899р.
ДАСО. Ф-354, оп., спр.23, арк.15, 17.
ф.1 ф.2
23.Лист Харківського губернатора Сумському міському голові про заснування кадетського корпусу в м.Сумах на кошти П.І.Харитоненка. 6 вересня 1899р.
ДАСО. Ф-1, оп.1, спр.55, арк.1-2.
ф.1 ф.2 ф.3
24.Із протоколу засідання Сумської міської думи про відкриття в Сумах пам’ятника І.Г.Харитоненку. 24 вересня 1899р. ДАСО. Ф-354, оп.1, спр.19, арк.19, 19зв., 20.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4
25.Оголошення про відкриття пам’ятника І.Г.Харитоненку. Вересень 1899р.
ДАСО. Ф-354, оп.1, спр.12, арк.85.
ф.1
26.Пам’ятник І.Г. Харитоненку в м.Суми.
ДАСО. Фото.
ф.1
27.Лист начальника Головного управління військово-навчальних закладів про заснування кадетського корпусу в м.Суми. 26 лютого 1900р.
ДАСО. Ф-1, оп.1, спр.55, арк.3-4.
ф.1 ф.2 ф.3
28.Грамота імператора Миколи ІІ про жалування П.І. Харитоненку дворянства. 31 січня 1901р.
ДАСО. Ф-2362, оп.1, спр.4, арк.2-3.
ф.1 ф.2 ф.3
29.Проект герба дворянина Харитоненка.
ДАСО. Фото
ф.1
30.Лист директора Сумського реального училища про погодження кандидатів на отримання стипендії імені І.Г.Харитоненка в Сумському реальному училищі. 17 квітня 1912р.
ДАСО. Ф-354, оп.1, спр.34, арк.34-34зв.
ф.1 ф.2
31.Відомості про кількість витрат на оплату праці робітникам маєтків П.І.Харитоненка. 1899-1912рр.
ДАСО. Ф-235, оп.1, спр.59, арк.1зв., 2.
ф.1 ф.2
32.Відомості про кількість витрат на благочинність.1899-1912рр.
ДАСО. Ф-235, оп.1, спр.59, арк.5зв.
ф.1
33.Будівля окружного суду в м.Суми.
ДАСО. Фото.
ф.1
34.Г. Петров. «Чехов про Харитоненка».
Газ. «Панорама Сумщини» № 39 від 27 вересня 1990 р., с. 6.
ф.1
35.Пам’ятник І.Г. Харитоненку в Сумах буде відновлено.
Газ. «Панорама Сумщини» № 25 (77) від 20 червня 1991 р., с. 1.
ф.1
36.Н.В. Книш «Скупые рыцари архива».
Газ. «Ваш шанс» № 5 1-12 лютого 1995 р., с. 1
ф.1
37.В. Комаров. «Антон Павлович Чехов і Харитоненко».
Газ. «Ваш шанс» № 38 від 19 вересня 2012 р., с. 33 а.
ф.1