Державний архів Сумської області

Офіційний вебсайт органу виконавчої влади України

Людям із порушенням зору

EnglishUkrainian

Контакти
Карта, спосіб добирання, графік роботи, телефони, e-mail, вебсайт

Громадянам

Документи on-line

Інформаційна діяльність

Про нас

Архівні установи

Державний архів Сумської області

Офіційний веб-портал органу виконавчої влади України

До 90 роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні

До 90 роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні

1. Постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про заходи по підсиленню хлібозаготівлі». 18 листопада 1932 року.
П 25, оп. 1, спр. 22, арк. 20-30.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8 ф.9 ф.10 ф.11
2. Постанова Раднаркому УССР «Про заходи до підсилення хлібозаготівель». 20 листопада 1932 року.
Р 6040, оп. 1, спр. 100, арк. 231.
ф.1
3. Постанова ЦК ВКП/б/ та Ради Народних Комісарів СРСР „Про хлібозаготівлю на Україні, Північному Кавказі та Західній області.” (про посилення репресій за невиконання планів хлібозаготівлі). 14 грудня 1932 р.
П 25, оп. 1, спр. 22, арк. 19, 19зв.
ф.1 ф.2
4. Лист П. Постишева до голів сільрад про відповідальність за виконання плану хлібозаготівлі в одноосібному секторі та застосування ст. 61 до одноосібників. 30 липня 1933 р.
Р 2573,оп. 1, спр. 8, арк. 94
ф.1
5. З протоколу позачергового засідання бюро Буринського райкому КП/б/У про масовий вихід колгоспників з колгоспів в Буринському районі Харківської області через відсутність хліба. 13 червня 1932 р.
П 75,оп. 1, спр. 153, арк. 23
ф.1
6. Заява колгоспника Г. А. Косушка до ради артілі „3-й вирішальний”
с. Коржі Роменського району Чернігівської області про зменшення плану хлібозаготівлі. 10 лютого 1933 р.
Р 6153,оп.1, спр. 20, арк. 20, 20зв.
ф.1 ф.2
7. Резолюція бюро Конотопського райкому КП/б/У про занесення на „чорну дошку” сел Бочечки, Козацьке, Малий Самбір, Хижки Конотопського району Чернігівської області та посилення роботи по виконанню хлібозаготівлі. 16 листопада 1932 р.
П 42, оп. 1, спр. 168, арк. 83-84
ф.1 ф.2
8. На чорну дошку
Газета„Колективіст Буринщини”. – 10 серпня 1932 року. – Арк. 3
ф.1
9. Акт про затримання з житніми колосками колгоспника В. П. Галенка, складений об’їждчиком сільськогосподарської артілі „3-й вирішальний” с. Коржі Роменського району Чернігівської області. 21 липня 1933 р.
Р 6153,оп.1, спр. 11, арк. 97
ф.1
10. Інформація секретаря Буринського райкому КП/б/У про засуджених за невиконання хлібозаготівлі по Буринському району Чернігівської області за 1932 р. Не раніше 1 січня 1933 р.
П 75,оп.1, спр. 153, арк. 13
ф.1
11. Акт опису майна, складений бригадою Лозівської сільради Роменського району Чернігівської області на твердоздавця с. Піски К. П. Голика за злісне ухилення від хлібозаготівлі. 21 листопада 1932 р.
Р 4549,оп.1, спр.180, арк.7
ф.1
12. Зривників весняної сівби на 9 років на заслання.
Газета «За більшовцький колгосп». – № 35 (356). – 01 квітня 1933. – Арк. 1.
ф.1
13. З протоколу засідання бюро Охтирського райкому КП/б/У про посилення репресій проти осіб, що не виконали хлібозаготівлі, створення буксирних бригад, організацію переобмолоту соломи та перевіювання полови, ліквідацію громадських фондів в селах Охтирського району Харківської області. 22 січня 1933 р.
П 26, оп. 1, спр. 21, арк. 73-74
ф.1 ф.2
14. Доповідна записка інспектора Конотопської районної КК РСІ до секретаря РКК РСІ про факти придбання за безцінок конфіскованого у нездатчиків хліба майна керівниками та комуністами с. Соснівка Конотопського району Чернігівської області. 27 січня 1933 р.
Р 4537, оп. 1, спр. 47, арк. 78
ф.1
15. З інформації секретаря Улянівського райкому КП/б/У воєнкому Охтирського 68-го Червонопрапорного полку про збільшення кількості випадків смерті через недоїдання та випадок людоїдства в с. Марківка Улянівського району Харківської області. 8 червня 1933 р.
П 28,оп. 1, спр. 7, арк. 138
ф.1
16. З протоколу засідання бюро Тростянецького райкому КП/б/У про тяжкий продовольчий стан в районі, збільшення смертності через голодування в с. Боромля, Жигайлівка, Бранцівка, Білка, несвоєчасне поховання померлих в с.Жигайлівка, організацію харчової допомоги голодуючим, створення спеціального фонду для надання допомоги комуністам, комсомольцям, колгоспному активу Охтирського району Харківської області. 12 березня 1933 р.
П 38, оп. 1, спр. 38, арк. 20
ф.1
17. Лист Роменської районної інспектури народногосподарського обліку до Засульської сільради Роменського району Чернігівської області про невірне оформлення великої кількості свідоцтв про смерть. 7 вересня 1933 р.
Р 5783, оп. 1, спр. 37, арк. 71
ф.1
18. Відомості про смертність дітей Лебединського дитячого будинку № 1. 1933-1934 рр.
Р 952, оп. 1, спр. 22, арк. 2зв., 3
ф.1 ф.2
19. Актовий запис про смерть № 46 від 7 червня 1933 р. по Воронівській сільраді Білопільського району
Р 7720, оп. 1, спр. 443, арк. 47
ф.1
20. Актовий запис про смерть № 41 від 23 червня 1933 р. по Шкуратівській сільраді Білопільського району
Р 7720, оп. 1, спр. 463, арк. 41
ф.1
21. Актовий запис про смерть № 37 від 9 червня 1933 р. по Салогубівській сільраді Талалаївського району
Р 7720, оп. 13, спр. 325, арк. 120
ф.1
22. Актовий запис про смерть № 198 від 30 грудня 1933 р. по Лебединській міськраді Лебединського району
Р 7720, оп. 22, спр. 68, арк. 75
ф.1
23. Спогади про голодомор жителя с. Буринь Буринського району Сумської області Літунова Г. Є.
Р 7711, оп. 1, спр. 5, арк. 17.
ф.1
24. Спогади про голодомор жителя с. Бурівка Лебединського району Сумської області .
Р 7711, оп. 1, спр. 43, арк. 1-4.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4

Українізація: початок. Чи є продовження?

Українізація: початок. Чи є продовження?

Ольга КЛЮЄВА  начальник відділу інформації та використання документів Державного архіву Сумської області

        Сьогодні ми вже точно знаємо і розуміємо, що мова – це така ж зброя у протистоянні з ворогом як і та, що на фронті. Тому важливо до питання розвитку української мови підходити зважено та ґрунтовно, не повторюючи помилок минулих років щодо її впровадження, функціонування в суспільстві.
       Протягом 18-19 століть українська мова зазнала колосальних ударів та утисків, які насамкінець повинні були привести до остаточного її знищення в культурі, освіті, політиці, економіці, перетворивши на діалект російської.
       Перші спроби підняти українську мову із забуття та пригнічення були зроблені 100 років тому зусиллями Центральної Ради, яка отримала владу завдяки національним настроям у суспільстві. 5 квітня 1917 року в Києві відбувся з’їзд професорів та вчителів. На засіданнях зроблено доповіді про заснування українських середніх шкіл, підручники, українізацію сучасних середніх шкіл, методи українізації народних шкіл різних типів та ін.
      Але процес українізації був призупинений у зв’язку з втратою влади  та незалежності українським народом. Однак друга спроба зукраїнізувати суспільство на державному рівні відбулася вже у 20-і роки 20-го століття.
       Декретом ВУЦВК та Ради Комісарів України «Про заходи забезпечення рівноправності мов і про сприяння розвиткові української мови» від 01 серпня 1923 року передбачалось провести українізацію радянського апарату, бо «в зв’язку зі слабким розвитком української культури в цілому, внаслідок відсутності необхідних посібників, відсутності підготовлених педкадрів – життя привело до того, що на Україні домінуючою стала російська мова». Таку прихильність нової радянської влади до українського питання можна пояснити бажанням завоювати довіру серед українського населення, а  також тим, що у цей період в державних органах радянської влади ще перебували кадри, які дійсно вірили у побудову багатонаціональної демократичної держави.
     Проте результати українізації виявилися невтішні. Як зазначалося у виписі з протоколу засідання Великої Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 30 квітня 1925 року недостатні здобутки українізації пояснювалися тим, що робота у цьому напрямку «протікала, по-перше, за тяжких умов непережитої спадщини переваження російської буржуазної … культури над українською, що й досі є переважно тільки селянською, по-друге за умов недостатку грошових коштів і культурних сил для навчання української мови співробітників радянських установ, і по-третє – за умов недостатнього поновлення радянського апарату за рахунок нових українських елементів».
       30 квітня 1925 року було ухвалено постанову Ради Народних  Комісарів УСРР  «Про заходи термінового переведення повної українізації радянського апарату». Нею, зокрема,  передбачалось:

  1. Перехід державних установ і державних торгівельно-промислових підприємств на українське діловодство не пізніш як 01 січня 1926 року.
  2. Проведення українізації в громадських організаціях окремим порядком з встановленням окремих строків.
  3. Усі зносини державних установ і державних торгівельно-промислових підприємств на території УСРР проводяться українською мовою.
  4. Збільшення тиражу видань відповідних підручників, розповсюдження української літератури.
  5. Видання загального академічного словника української мови, термінологічних словників з окремих галузей наук.
  6. Організація при державних установ і державних торгівельно-промислових підприємств курсів української мови.
  7. Періодичне перевіряння українізації радянського апарату, особливо прийом на службу робітників, Народним Комісаріатом Робітничо-Селянської Інспекції УСРР і його місцевими органами.
  8. Індивідуальне перевіряння співробітників стосовно українізації покладалось на атестаційну комісію та  керівників установ з правом звільняти співробітників за недостатнє знання української мови.
  9. Заборонялось приймання на службу осіб, що не володіють українською мовою.
  10. Заснування Центральної Всеукраїнської Комісії для керівництва українізацією, на місцях  – губерніальних й округових комісій для керівництва проведенням українізації.

     Постановою Ради Народних Комісарів УСРР від 16 липня 1925 року створювались «урядницькі комісії в справі українізації» при всіх установах, що підпадали під дію постанови ВУЦВК і РНК УСРР від 30 квітня 1925 року. На них покладалося проведення обліку особового складу співробітників щодо знання української мови, ознайомлення співробітників установ з декретами й постановами органів влади щодо проведення українізації, роз’яснення значення цієї справи та наслідків у разі невчасного вивчення української мови.        
        Було розроблено окрему «Інструкцію про українізацію радянських установ на селі». Передбачалось при сільбудах та хатах-читальнях організовувати «Гуртки Українознавства». Крім вивчення української мови та українознавства, учасників планувалось залучати до драмгуртків, хорів, прослуховування лекцій про українську літературу, географію, історію. Адміністративне керування справою українізації сільських установ покладалося на райвиконкоми, методичне керування – на райінспектора Наросвіти і Зав.райкультвідділом.
    Для організації курсів з вивчення української мови в державних та громадських установах і організаціях було розроблено Положення. У документі зазначалося, що «завдання курсів – навчити володіти українською мовою (володіння усною і письменною мовою: правильність вимови, навики письма, запас слів, уміння викладати думку українською мовою…) та ознайомити з елементами українознавства».  Курси утворювались 2 рівнів: п’ятимісячні  «для осіб, що зовсім не володіють українською мовою» та тримісячні «для осіб, що біль-менш володіють українською мовою». Після закінчення курсів викладачі подавали оцінку знання кожного курсанта та загальний звіт завідуючому курсами, за доповіддю якого Комісією українізації встановлювалася категорія співробітника щодо знання української мови. Таких категорій встановлювалося три: І – цілком володіють українською літературною мовою, ІІ – засвоїли курс мови для щоденного вживання в установі, ІІІ – не зовсім засвоїли курс мови в достатній мірі (для щоденного вживання).
        Навчання на курсах мало проходити за розробленою Програмою, затвердженою Наркомосом. Програма складалася з двох частин: «З української мови» та «З українського письменства». Серед програмних творів для ознайомлення курсантам пропонувалися твори Гулака-Артемовського, Шевченка, Марка Вовчка, Квітки-Основ’яненка, Грінченка, Винниченка, Вороного, Олеся, Вишні та ін.
      У «Методичній записці до програми української мови для курсів українознавства по державних установах УСРР на 1925 р.» визначалися форми праці: бесіди-розмови на найближчі та цікавіші для слухачів теми, читання літературно-художніх зразків, читання літературного твору самим викладачем, як зразок правильного читання, перекази читаного, оповідання слухачів на вільні теми, складання планів та конспектів усно і на письмі, складання зразків ділових паперів, декламація художніх творів, інсценування художніх творів, екскурсії в місця важливого значення для української культури, відвідування театру та ін.
       Які ж результати такої значної підготовчої роботи? На жаль, знову невтішні. Причиною цього був формальний підхід з боку держави. Це стосується і визначених строків проведення українізації, які були занадто короткими для такого масштабного процесу, і недостатньої матеріальної бази для реалізації форм проведення українізації. Суспільство так і не отримало в достатній мірі українські книги (до того ж українська книжка коштувала дорожче, ніж російська), підручники, словники, навіть бланки для ведення діловодства, здебільшого, були на російській мові. Не говорячи вже про відсутність достатньої кількості освічених кадрів для курсів з української мови, викладання на курсах часто було поверховим. Працівники установ та підприємств часто ігнорували відвідування цих курсів або навіть саботували. Як результат, керівники установ та підприємств порушували урядові декрети та постанови, приймали на службу осіб без знання української мови, не звільняли працівників, які не знали української мови. За поодинокими виключеннями, таких керівників не наказували, а це в подальшому і не спонукало керівництво виконувати приписи щодо українізації. Внаслідок такого становища речей повторні перевірки показували низький рівень знання української мови працівниками. Красномовно про стан українізації говорять цифри. Так на 01 січня 1930 року по районах Роменської округи відповідно до 3-х категорійної шкали в держустановах –  І категорія 21, 88 %, ІІ категорія 44, 75 %, ІІІ категорія 26, 63, в кооперативних організаціях –  І категорія 21, 74 %, ІІ категорія 38, 46 %, ІІІ категорія 21,4, на госпрозрахункових підприємствах – І категорія 27,88 %, ІІ категорія 39,4 %, ІІІ категорія 14,42,  в різних товариствах –  І категорія 25 %, ІІ категорія 58,3 %, ІІІ категорія 3,3.
    А починаючи з 1930 року процес українізації взагалі зійшов нанівець. Наступав період «великого перелому» в радянській державі. Це стосувалося не лише змін в господарстві, але і змін у ставленні до національного питання. Загоралася зоря «Великого терору», починалися арешти та виносилися вироки за приналежність до українства, знання його історії та культури.
    Отже, нині  питання вивчення, розвитку та вживання української мови повинно стати великою мотивацією для громадян України та держави Україна для збереження своєї ідентичності та незалежності. Для цього потрібно як усвідомлення кожним українським громадянином необхідності вивчати, використовувати українську мову, вдосконалювати рівень її знання, так і зважена політика держави у проведенні заходів впровадження та розвитку української мови, політика з урахуванням реалій та з баченням перспективи.

До 80-РІЧЧЯ ВИЗВОЛЕННЯ МІСТА СУМИ ВІД НАЦИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ

До 80-РІЧЧЯ ВИЗВОЛЕННЯ МІСТА СУМИ ВІД НАЦИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ

1. М. Петров «Бої за Суми».
Газета «Більшовицька зброя». – 1944 р. – 2 вересня. – № 155. – Інв. № 86а
ф.1

2. Вигляд м. Суми з літака.
ДАСО. Фото. Інв. № 374
ф.1

3. Наказ Верховного Головнокомандуючого від 2 вересня 1943 р. про звільнення м. Суми.
Газета «Отважный боец». – 1943 р. – 3 вересня. – № 108
ф.1

4. Командуючий 38-ї армії генерал-лейтенант Чібісов Н. Є. (2-й справа) на мітингу в Сумах. 2 вересня 1943 р.
ДАСО. Фото. Інв. № 2791
ф.1

5. Заява німецького солдата Йогана Шмідта про розстріл та спалення мирного населення есесівцями у населеному пункті поблизу м. Суми. 11 жовтня 1943 р.
Р 2191, оп. 1, спр. 102, арк. 15
ф.1

6. Висновок про злодіяння  німецько-фашистських загарбників в Сумській тюрмі за період окупації ними м. Суми. 23 вересня 1943 р.
Р 2191, оп. 1, спр. 102, арк. 1а-2б
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4

7. Узагальнені дані про жертви німецько-фашистських злодіянь. (1944 р.).
Р 2191, оп. 1, спр. 101, арк. 17
ф.1

8. Повернення у звільнене м. Суми. 1943 р.
ДАСО. Фото, інв. № 1968
ф.1

9. Парова Сумського машинобудівного заводу ім. Фрунзе, підірвана німецько-фашистськими загарбниками. 1943 р.
ДАСО. Фото, інв. № 14
ф.1

10. Один із корпусів насосно–компресорного цеху машинобудівного заводу ім. Фрунзе знищений німецько–фашистськими загарбниками. 1943 р.
ДАСО. Фото, інв. № 1986
ф.1

11. Сумська суконна фабрика, підірвана нацистськими загарбниками. 1943 р.
ДАСО. Фото, інв. № 2794
ф.1

12. Зруйнований Харківський міст через р. Псел у м.Суми.1943 р.
ДАСО. Фото, інв. № 2326
ф.1

13. Регулювальниця на вулиці м.Суми. 1943 р.
ДАСО. Фото, інв. № 2779
ф.1

14. В обласній бібліотеці.
Газета «Більшовицька зброя». – 1944 р. – 08 березня. – № 37 (105). – Інв. № 86а
ф.1

15. Відродження музеїв області.
Газета «Більшовицька зброя». – 1944 р. – 08 березня. – № 37 (105). – Інв. № 86а
ф.1

16. Група учнів школи ФЗН № 3 на роботах по відновленню театра в м. Суми.
ДАСО. Фото, інв. № 145
ф.1

17. Театр ім. Щепкіна в Сумах.
Газета «Більшовицька зброя». – 1944 р. – 24 березня. – № 48 (116). – Інв. № 86а
ф.1

18. Відбудова ковальського цеху заводу  ім. Фрунзе. 1943-1944 рр.
ДАСО. Фото, інв. № 2802
ф.1

19. На відбудуванні заводу ім. Фрунзе. 
Газета «Більшовицька зброя». – 1943 р. – 03 жовтня. – № 29 – Інв. № 86
ф.1

20. Підведення підсумків роботи за день молодіжної будівельної бригади. Суми. 1943 р.
ДАСО. Фото, інв. № 147
ф.1

Історія проголошення незалежності України

Історія проголошення незалежності України

з нагоди відзначення 32-ї річниці Дня Незалежності України

Катерина КОДАК
провідний архівіст відділу інформації та використання документів

24 серпня 2023 року ми відзначаємо тридцять два роки незалежності України, з них останні десять років ми відстоюємо її, сплачуючи високу ціну. Українці завжди цінували свободу і гідність, а тому боротьба за самостійність і суверенітет була розпочата за довго до 24 серпня 1991 року.

За останнє століття наш народ чотири рази проголошував державність:

  • 22 січня 1918 року шляхом видання Центральною Радою УНР ІV Універсалу : «…однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною Вільною Суверенною Державою Українського Народу …»
  • 22 січня 1919 року об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.
  • 15 березня 1939 року з трибуни Сойму була проголошена незалежність Карпатської України: «…Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути українська…»
  • 30 червня 1941 року у Львові українські націоналісти під проводом Степана Бандери проголошують Акт відновлення Української Держави: « Волею Українського народу. Організація Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує створення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.»

Вирішальним для здобуття самостійності і незалежності України став кінець 1989 року. Подальший розвиток подій відстежимо з інформаційних повідомлень та статей в місцевих газетах, які  на той час були одним із основних джерел формування суспільної думки. Із заголовків місцевих газет за червень 1988 – жовтень 1989 рр. : «Про зміни Конституції СРСР з питань виборчої системи», «Демократична виборча система – шлях до повновладдя Рад», «На альтернативній основі» та багато інших – в суспільстві назріло питання про необхідність запровадження багатопартійної системи.

27 жовтня 1989 року Верховна Рада Української РСР приймає Закон «Про вибори народних депутатів УРСР», 28 жовтня 1989 року – Закон «Про мови в УРСР». Результатом стають вибори до парламенту в березні місяці 1990 року та проголошення української мови державною. Короткі інформаційні статті зі шпальт преси повідомляють, що 100 місць із 450 дісталися позапартійним кандидатам із демократичними поглядами. Створюється парламентська опозиція, що об’єднується у Демократичний блок України, провідною демократичною силою в об’єднанні стає Народний Рух України.

Знаменним  днем стало 16 липня 1990 року – затвердження Декларації про державний суверенітет України. Сумська обласна газета «Ленінська правда»  № 139 від 18 липня 1990 року на першій шпальті розміщує текст Декларації:

«…Верховна Рада Української РСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.». Одночасно того ж дня Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України».

Проголошення суверенітету було надвагомим рішенням, а ухвала декларації – історичним кроком, та попри це юридично і фактично все ще залишалася Українська Радянська Соціалістична Республіка, яка була частиною Союзу.

Реанімувати старий режим намагалися підписанням нового Союзного договору, та це намагання зустріло супротив. Від так на шпальтах газет з’являються статті про голодування студентів у Києві та їхню підтримку в інших містах:

«Ми, студенти сумських сільськогосподарського, педагогічного та фізико-технологічного інститутів, повністю підтримуємо вимоги голодуючих студентів в місті Києві і на знак солідарності проводимо 17 жовтня загальноміській студентський страйк…» (Резолюція студентського загальноміського мітингу, газета «Ленінська правда» № 204 від 23 жовтня 1990 року.) У відповідь на жовтневі страйки Верховна Рада УРСР ухвалює постанову «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві».

Події  19 серпня 1991 року були спробою «реанімувати» існуючу владу, але стали поштовхом до хвилі розгортання націонал-демократичного руху за незалежність  у більшості республік  Радянського Союзу, включаючи Українську РСР.

Так 24 серпня 1991 року на позачерговій сесії шляхом голосування, абсолютною більшістю (346 голосів – «за», 1 – «проти») було ухвалено Акт проголошення незалежності України.

27 серпня виходить 136 випуск газети «Ленінська правда», де на 2 сторінках розкривається перебіг позачергової сесії Верховної Ради Української РСР з доповідями Л.М. Кравчука, О.О. Мороза та  І.Р. Юхновського:

«… На розгляд сесії виноситься Акт проголошення незалежності України. Депутати затверджують цей історичний документ. Відповідно до нього приймається пакет постанов, спрямованих на зміцнення суверенітету України, зокрема про проголошення незалежності України, про військові формування на Україні, про департизацію державних органів, установ і організацій…

Прийнято Закон України про надання додаткових повноважень Голові Верховної ради України.

Передбачено підготувати на розгляд Верховної Ради в найближчі місяці законопроекти про Збройні Сили України, про обов’язки і права внутрішніх військ по охороні громадського порядку, про органи державної безпеки, перехід у власність України підприємств союзного підпорядкування, введення грошової одиниці впровадження її в обіг та забезпечення конвертування.».

Та простого проголошення незалежності було недостатньо, тому було прийнято рішення про проведення Всеукраїнського референдуму. Це рішення було викликано необхідністю легітимізувати нову державу та завадити генеральному прокурору Радянського Союзу оголосити його незаконним.

Напередодні дня проведення референдуму, 30 листопада 1991 року, на першій шпальті газети «Сумщина» був надрукований «Бюлетень для голосування на Всеукраїнському референдумі», де був наведений текст акту проголошення незалежності України та питання: «Чи підтримуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» – «Так, підтверджую», «Ні, не підтверджую».

Вже 3 грудня публікуються регіональні дані щодо результатів референдуму та виборів президента: «Повідомлення Сумської обласної комісії з Всеукраїнського референдуму про результати підрахунку голосів при проведенні Всеукраїнського референдуму з питання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?»…Кількість громадян, які взяли участь у референдумі – 88,4%, кількість громадян, які відповіли «Так, підтверджую» – 92,6%, кількість громадян, які відповіли «Ні, не підтверджую» – 4,9%…». ( газета «Сумщина» №61 від 03 грудня 1991 року)

6 грудня 1991 року стане відомий загальний результат по країні: 90,32% – «так, підтверджую», 7,58% – «ні, не підтверджую».

Першими незалежною Україну визнають Польща, Канада, Угорщина, Латвія, Литва. Газета «Сумщина» в №  62  за  04 грудня 1991 року розміщує на першій шпальті повідомлення ТАРС:

«АФІНИ.2.(ТАРС) Греція відкриє в Києві генеральне консульство, «як тільки стане можливим», заявив тут представник Грецького МЗС Еммануель Каламідас…

ОТТАВА.3.(ТАРС) Прейм’єр-міністр Канади Брайан Марлуні оголосив, що його уряд прийняв рішення визнати Україну як незалежну державу…»

Пізніше будуть ухвалені низка законів та договорів, які лише зміцнять сувереність та незалежність України: Закон «Про  Збройні Сили України», ратифікація Угоди про створення СНД, Закон «Про державний гімн України», Постанови про державний прапор і герб,  Конституція України та багато інших.

Через 32 роки після подій 1991 року ми продовжуємо формувати правову і незалежну державу з європейськими векторами. Ми як і раніше продовжуємо слідувати орієнтирам свободи і боротися за недоторканність наших кордонів.

До 32-ї річниці Незалежності України

До 32-ї річниці Незалежності України (24 серпня 1991 р. – 24 серпня 2023 р.)

1. Оголошення І Універсалу Центральної Ради на Софійській площі. Київ, 12 (25) червня 1917 р.
ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, од. об. 2-154086
ф.1
2. Перший Універсал Української Центральної ради. 10 червня 1917 р.
Державний архів Сумської області (ДАСО), Листівка №2674, с. 33
ф.1
3. Проголошення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради на Софійській площі в Києві. У центрі С. Петлюра, М. Грушевський, В. Винниченко. 1917 р.
ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, од. об. 2-154086
ф.1
4. Проект автономного Статуту України, 1917 р.
ЦДАВО України, ф. 1115, оп. 1 спр. 1, арк. 108-111
ф.1 ф.2 ф.3
5. Лист Українського Генерального Військового Комітету при Українській Центральній Раді до Конотопської повітової Української ради з приводу організації Вільного козацтва, 1917 р.
ДАСО, Листівка № 2676, с. 93
ф.1
6. Газета «Вільний  козак». 1918 р.
ДАСО. Інв. № 2637, с. 1
ф.1
7. Газета «Самостійник». 1918 р.
ДАСО. Інв. № 2639, с. 1
ф.1
8. Лист Глухівського повітового комісара щодо створення «Вільного козацтва», 19 січня 1918 р.
ДАСО, Р. 1811, оп. 1, спр. 2, арк. 7, 7 зв., 8
ф.1 ф.2
9. Сотня січових стрільців під час військової підготовки. Київ 1918 р.
ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, од. зб. 0-183063
ф.1
10. Листівка з оголошенням про жалобні заходи з нагоди перепоховання героїв бою під Крутами. 1918 р.
ДАСО. Інв. № 2674, с. 1
ф.1
11. Четвертий Універсал Української Центральної Ради, 9 січня 1918 р.
ЦДАВО України, Ф. 1063, оп. 2, спр. 2, арк. 2-6
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5
12. Вітальна телеграма гласних Сумської міської думи на адресу Центральної Ради м. Київ. 9 квітня 1918 р.
ДАСО. Фонд. 354, оп. 1, спр. 54, арк. 11
ф.1
13. Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку з Західноукраїнською Народною республікою. 22 січня 1919 р.
ЦДАВО України, ф. 1429, оп. 1, спр. 5, арк. 5
ф.1
14. Акт проголошення Української держави. Проголошення створення Української держави організацією націоналістів під проводом Степана Бандери. 10 липня 1941 рік 
Самостійна Україна, р. 1, ч. 3, 10 липня 1941 рік, с. 1
ф.1
15. Декларація про державний суверенітет України, 16 липня 1990 року.
ЦДАВО України, Ф. 1, оп. 16, спр. 4490, арк. 100-106
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7
16. Рішення сесії Сумської міської ради народних депутатів двадцять першого скликання про використання української національної символіки в м. Суми. 16 жовтня 1990 року.
ДАСО. Р 6, оп. 10, спр. 448, арк. 125
ф.1 ф.2
17. Рішення сесії Сумської міської ради народних депутатів двадцять першого скликання про заяву Сумської крайової Ради Народного Руху України стосовно проведення мітингу 17 жовтня 1990 року у м. Суми. 16 жовтня 1990 року.
ДАСО. Р 6, оп. 10, спр. 448, арк. 127
ф.1
18. Агітаційна листівка: звернення до українського народу із закликом не підтримувати союзного договору на всенародному референдумі 17 березня 1991 р. Березень 1991р.
ЦДАГО України, ф. 272, оп. 1, спр. 41, арк. 84
ф.1
19. Рішення надзвичайної позачергової сесії Сумської міської Ради народних депутатів двадцять першого скликання про оцінку діяльності самопроголоше-ного органу влади (ДКНС).  22 серпня 1991 р.
ДАСО. Р 6, оп. 10, спр. 496, арк. 31
ф.1
20. Постанова Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України», 24 серпня 1991 р.
ЦДАВО України, ф. 1, оп. 16, спр. 4630, арк. 1
ф.1
21. Акт проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 р.
ЦДАВО України, ф. 1115, оп. 16, спр. 4630, арк. 2
ф.1
22. Бюлетень для голосування на всеукраїнському референдумі з питання проголошення незалежності України.
ЦДАВО України, ф. 1, оп. 16, спр. 4643, арк. 159
ф.1 ф.2 ф.3
23. Агітаційна листівка із зверненням НРУ до українського народу із закликом проголосувати за суверенітет України на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р.
ЦДАГО України, ф. 270, оп. 1, спр. 124, арк. 1-1 зв.
ф.1 ф.2
24. Постанова Верховної Ради України «Про державний прапор України», 28 січня 1992 р.
ДАСО. Р-2196, оп. 9-б, спр. 824, арк. 17
ф.1
25. Постанова Верховної ради України «про Державний герб України», 19 лютого 1992 р.
ДАСО. Р-2196, оп. 9-б, спр. 824, арк. 139
ф.1
26. В. Процишин «День, що змінив країну». 
Газ. «Урядовий кур’єр» № 33, 20 лютого 2014 р.
ф.1
27. Фото та листівки періоду «Революції гідності» 2013-2014 рр.
З фондів ЦДАВО України
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5
28. Український Євромайдан, лютий 2014 р.
Фото із колекції учасника подій на майдані 2013-2014, командира Сумського рою 14-ї сотні Івана Бортника
ф.1 ф.2 ф.3
29. Сумчани в антитерористичній операції. Донецька область, 2014.
Фото із фонду учасника бойових дій в зоні АТО Олександра Євенка
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4
30. Разом до Перемоги!
Газ. «Голос України» №37, 24 лютого 2022р., с. 1
ф.1
31. Звернення Президента України
Газ. «Голос України» №37, 24 лютого 2022р., с. 2
ф.1
32. Закон України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»
Газ. «Голос України» №37, 24 лютого 2022р., с. 3
ф.1
33. На захисті Сумщини. Оборона і визволення Сумщини (лютий-квітень 2022 р.)
Центр досліджень воєнної історії Збройних Сил України
ф.1

Порядок дій при отриманні сигналу «Увага всім! Повітряна тривога».

Порядок дій при отриманні сигналу «Увага всім! Повітряна тривога»

1. Відповідальна особа в архіві у разі надходження сигналу повідомляє працівників та відвідувачів про небезпеку за допомогою кнопки дзвоника тривожного сповіщення.
2. Відвідувачі читальних залів та столу довідок зобов’язані негайно залишити приміщення архіву і пройти у найближче укриття.
3. Працівники архіву повинні зачинити вікна, вимкнути всі електричні та нагрівальні прилади, вимкнути світло (автоматичну коробку, рубильник), взяти необхідні речі, телефони.
4. Працівники корпусу №1 переміщаються у найближче укриття або архівосховище №24 Держархіву Сумської області, м. Суми, вул. Садова, 49.
5. Працівники та відвідувачі корпусу №2 переміщаються у найближче укриття за адресою: м. Суми, вул. Британська, 21.
6. Після отримання сигналу «Відбій повітряної тривоги» відновлюється робота архіву.
7. Співробітники Держархіву Сумської області за межами архіву виконують заходи безпеки тих установ, де вони перебувають.

Найближчі укриття

Поряд з будівлею архіву по вул. Садова, 49 (корпус 1):
 – Підвальне приміщення 5-ти поверхової будівлі навчального корпусу структурного підрозділу «Сумський фаховий коледж Національного університету харчових технологій», вул. Ярослава Мудрого, 60.
 – Підвальне приміщення Сумського дошкільного навчального закладу (центр розвитку дитини) №28 «Ювілейний» Сумської міської ради, вул. Дмитра Бортнянського, 56.
  – 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Сумській області, м.Суми, вул. Робітнича,69.

Поряд з будівлею архіву по вул. Британська, 21/1 (корпус 2):
  – Підвальне приміщення Комунальної установи Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №10 Сумської міської ради, вул. Новомістенська, 30.
  – Підвальне приміщення адміністративної будівлі Сумської міської ради, вул. Британська, 21.

Навчання з цивільного захисту

16 червня 2023 року для працівників Державного архіву Сумської області було проведене навчання щодо правил користування засобами індивідуального захисту органів дихання від зброї масового ураження. Майстер виробничого навчання Сумських територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Гаманець І.М. ознайомив присутніх з видами зброї масового ураження та заходами, спрямованими на запобігання або ослаблення її дії.

Євромайдан. Погляд очевидців

«Євромайдан. Погляд очевидців»

до Дня вшанування подвигу учасників Революції Гідності
та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні
(20 лютого 2023 р.)

1. Українці за підписання угоди про асоціацію з ЄС. Київ, листопад 2013 р.
Фото із колекції учасника подій на майдані 2013-2014, командира Сумського рою 14-ї сотні І.Бортника
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6

2. Сумські активісти на мирній акції за підписання угоди про асоціацію з ЄС. Київ. Листопад 2013 р.
Фото із колекції учасника подій на майдані 2013-2014, командира Сумського рою 14-ї сотні І.Бортника.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6

3. Сумські студенти проти побиття мирних протестувальників у Києві у ніч з 30 листопада на 1 грудня 2013 р. 2-10 грудня 2013 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8

4. Дебати Сумських студентів із представниками влади Сумської ОДА. м. Суми, пл. Незалежності.
2 грудня 2013 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4

5. Сесія Сумської міської ради 6 скликання. Голосування за резолюцію активістів про відставку президента України В.Януковича і Кабінету Міністрів України та негайне притягнення до відповідальності винних у кровопролитті 30 листопада і 1 грудня 2013 р. 4 грудня 2013 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8 ф.9

6. Пікет Управління МВС України у Сумській області. 6 грудня 2013 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8

7. Відновлені барикади в центрі столиці після штурму Майдану силовими структурами 11 грудня 2013 р. м. Київ грудень 2013 р.
Фото із колекції учасника подій на майдані 2013-2014, командира Сумського рою 14-ї сотні І.Бортника.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8 ф.9

8. «Кривава водохреща» Загострення протистояння в Києві, 19-22 січня 2014 р.
Фото із колекції учасника подій на майдані 2013-2014, командира Сумського рою 14-ї сотні І.Бортника.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5

9. Активісти на барикадах біля входу на стадіон ім. В.Лобановського. 19-24 січня 2014 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8

10. Місцевий Євромайдан. Суми. Площа Незалежності. Блокування входу адміністративного приміщення Сумської ОДА. Січня 2014 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4

11. «Разом до Перемоги». Акція протесту та марш активістів в центрі Сум.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6

12. Євромайдан на вул. Інститутській.
м. Київ 14-20 лютого 2014 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7

13. Столиця у вогні. Київ. Лютий 2014.
Фото із колекції учасника подій на майдані 2013-2014, командира Сумського рою 14-ї сотні І.Бортника.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8

14. Київ. Після Майдану. 2014 р.
Фото із колекції члена Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Г.Іванущенка.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5 ф.6 ф.7 ф.8

15. С. Чорна «Головні завдання: витримка, мирне розв’язання проблем»
Газета « Голос України» № 30 (5780) від 18 лютого 2014 року, стор. 1, 4 [Електронний ресурс] : http://www.golos.com.ua/edition_archive
ф.1 ф.2

16. О. Ромашкіна ««Чорний вівторок» Під такою назвою закарбується у пам’яті не лише українців, а й усього світу 18 лютого»
Газета « Голос України» № 32 (5782) від 20 лютого 2014 року, стор. 1, 4
[Електронний ресурс] : http://www.golos.com.ua/edition_archive
ф.1 ф.2

17. А. Шевченко. «Перемир’я не відбулося»
Газета « Голос України» № 33 (5783) від 21 лютого 2014 року, стор. 1, 2
[Електронний ресурс] : http://www.golos.com.ua/edition_archive
ф.1 ф.2

18. Н.Ісіпчук «А Сотня вже на небесах»
ДАСО, Газета «Сумщина» № 7 (20168) від 26 лютого 2014 року, стор. 2, 3, інв..№ 3538
ф.1 ф.2

19. О. Горбунова, С. Лавренюк. «Верховна Рада звернулася до парламентів держав – гарантів безпеки України та міжнародних організацій»
Газета « Голос України» № 40 (5790) від 3 березня 2014 року, стор. 1, 2, 3, [Електронний ресурс] : http://www.golos.com.ua/edition_archive
ф.1 ф.2 ф.3

20. С. Олександрів. «Убивство активістів Майдану виконувалось під прямим керівництвом Януковича»
Газета «Голос України» № 65 (5815) від 4 квітня 2014 року, стор. 1, 11 [Електронний ресурс] : http://www.golos.com.ua/edition_archive
ф.1 ф.2

21. С. Чорна. «Народ, який понад усе цінує свободу, непереможний»
Газета « Голос України» № 31 (6035) від 20 лютого 2015 року, стор. 1, 8
[Електронний ресурс] : http://www.golos.com.ua/edition_archive
ф.1 ф.2

Вчитель доброти

Вчитель доброти

( до 100- річчя від дня народження письменника Олексія Петровича Столбіна)

Інна Гончарова  –
начальник відділу інформації та використання документів

У 1997 році Олексій Петрович Столбін передав до Державного архіву Сумської області перші документи особового фонду та періодично поповнював його. Зараз особовий фонд письменника охоплює період з 1936 по 2016 роки. У фонді зберігаються документи біографічного характеру, рукописи творів, тексти нарисів, статей, рецензії, відгуки на твори, листування, авторські примірники виданих творів, бібліографічні покажчики, фотодокументи.

Олексій Петрович Столбін народився 03 листопада 1922 року на Курщині, але починаючи з 1928 року його життя пов’язане з Україною, а зокрема з Сумщиною. У с. Грузьке Конотопського району навчався в школі, звідси у 1941 році пішов на війну, воював на різних фронтах, мав нагороди. Після демобілізації вступив до Київського університету на факультет журналістики, але у зв’язку з тяжкою хворобою залишив навчання. Після одужання пішов працювати вчителем. У 1950 році закінчив навчання на заочному відділенні Глухівського учительського інституту, а в 1953 році – Сумський педагогічний інститут ім. А.С. Макаренка. Працював на посадах вчителя, завуча та директора школи, заступника директора обласного інституту вдосконалення кваліфікації вчителів, завідувачем шкільного відділу обласного відділу народної освіти. За успіхи у галузі освіти та педагогічної науки відзначений медаллю А.С. Макаренка. Коли в червні 1985 року в Сумській області була створена своя письменницька організація, то її головою було обрано О.П. Столбіна.

Літературний стаж Олексія Петровича обчислюється з 1947 року – часу опублікування першого нарису. Він автор 23 книг прози та 50 оповідань, упорядник 10 колективних збірників та 7 літературних альманахів «Слобожанщина», лауреат літературних премій ім. М. Трублаїні та М.Хвильового. Він є почесним членом Українського товариства охорони природи.

Героями його повістей, оповідань та нарисів є школярі зі своїми уподобаннями і захопленнями. Автор пише про школу, її проблеми, про формування дитячої особистості. Через кожен його твір червоною ниткою проходить тема захисту рідної природи, що має важливе виховне значення. Твори Олексія Петровича є у програмі шкільного підручника з української літератури.

На його книгах: «Школа і життя» (1961), «Давайте дружить» (1964), «Школа романтиків» (1965), «Вожата з Берізок» (1968), «Шкільне лісництво» (1970), «Барабани б’ють тривогу» (1971), «Зозулин хутір» (1973), «Школьные лесничества» (1973), «Берендеї» (1975), «Моя неспокійна любов» (1979), «Чортова дюжина» (1982), «Кар’єра» (1984), «Горіхове озеро» (1988), «Залишаюсь собою» (1989), «Терористка» (1994), «Хмари над Журавкою» (1997), «Через терни» (1998), «Інопланетяни в комишах» (2000), «На зламі тисячоліть» (2001), «Віце-губернатор заплави», «Листопад» (2005), «Бабине літо» (2010) виросло не одне шкільне покоління.

Авторські примірники цих творів, а також власні ілюстрації письменника до повісті «Хмари над Журавкою», зберігаються у його особовому фонді.

У фонді також є книги та брошури з досвіду організації шкільних лісництв у Сумській області. У 1974 році вийшла накладом у кілька десятків тисяч примірників книжка «Шкільне лісництво». Тоді на Сумщині діяло 74 шкільних лісництв, учасники яких за рік висаджували сотні тисяч дерев, озеленювали міста і села. На цьому матеріалі згодом була написана повість «Берендеї». Олексій Петрович дуже любив природу та вважав, що саме в неї ми, її діти, зобов’язані вчитися всьому доброму, саме її маємо охороняти і збагачувати. Направляючи природоохоронну роботу шкіл, видав повість «Барабани б’ють тривогу». Його твори прищеплюють любов до природи, привертають увагу до екологічних проблем, виховують такі моральні якості як: доброзичливість, щирість, культуру екологічного мислення.          

У бібліотеці-філії № 3 Сумської міської ЦБС, сумчани облаштували своєму відомому земляку кімнату-музей, де письменник зазвичай зустрічався з читачами.

О.П. Столбін є упорядником збірників краєзнавчого характеру «Тарас Шевченко і Сумщина», «Голодомор на Сумщині», більшість статей збірників належать перу членів Сумської організації Спілки письменників України, сумських журналістів.

Творчості О.П. Столбіна присвячені такі видання як: біографічний покажчик « Як на довгій ниві. Життя і творчість О.П. Столбіна», 2010 рік, буклет «Життя прожити не поле перейти…», 2012 рік, книга-альбом «Суми і Сумщина О. Столбіна: життєвий і творчий шлях відомого українського письменника у світлинах», 2016 рік.

Життєвий і творчий шлях українського письменника, прозаїка, старійшини сумських літераторів, члена Національної спілки письменників України Олексія Петровича Столбіна, завершився 17 листопада 2020 року.           

До 100- річчя від дня народження Олексія Петровича Столбіна, на сайті Державного архіву Сумської області відкрита онлайн виставка за матеріалами та документами особового фонду письменника 

До 100- річчя від дня народження письменника О.П. Столбіна

До 100- річчя від дня народження письменника О.П. Столбіна

1. Вирізки з газет із малюнками О.П. Столбіна. 1948 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 36, арк. 4-7.
ф.1

2. Книги та брошури з досвіду роботи вчителя, підготовлені О.П. Столбіним 1957, 1970 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 39.
ф.1

3. Листи О. П. Столбіну від Одеської кіностудії, радіостанції «Зміна» та Комітету по радіомовленню і телебаченню при РМ УРСР. 1967, 1982, 1983 роки.
Р – 6836, оп.10, спр. 10, арк.1, 2, 4.
ф.1

4. Дарчий напис поета, прозаїка, літературознавця Олекси Яковича Ющенка О. П. Столбіну на вирізці газети «Голос Посулля». 1992 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 45, арк.1.
ф.1

5. Збірники статей «Тарас Шевченко і Сумщина», «Голодомор на Сумщині 1932-1933», упорядником яких був О.П. Столбін. 1993 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 37
ф.1

6. Власні ілюстрації О. П. Столбіна до повісті «Хмари над Журавкою». 1997 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 42
ф.1

7. Біо-бібліографічний словник «Олексій Столбін. Віхи життя та творчості». 1997 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 24
ф.1

8. Стаття Н. Даниленко про О. П. Столбіна «Від негараздів мене рятує праця за письмовим столом». Газета «Добрий день» від 31 жовтня 1997 року № 44.
Р – 6836, оп.10, спр. 13, арк. 1
ф.1

9. Вступна стаття О. П. Столбіна «Майстри красного письменства» до бібліографічного довідника «Письменники Сумщини». 1999 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 68, арк. 2-4.
ф.1 ф.2 ф.3

10. Рішення правління Сумського обласного товариства книголюбів та Ради Сумської організації Національної Спілки письменників України від 07 серпня 2000 року про відзначення обласною премією ім. М.Хвильового О. П. Столбіна.
Р – 6836, оп.10, спр. 56, арк. 1.
ф.1

11. Почесні грамоти і відзнака О.П. Столбіна. 2002 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 57, арк. 1-4.
ф.1 ф.2 ф.3

12. Біографічний покажчик « Як на довгій ниві. Життя і творчість О.П. Столбіна». 2010 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 65, арк. 1.
ф.1

13. Буклет «Життя прожити не поле перейти…». 2012 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 66, арк. 1-3.
ф.1 ф.2 ф.3

14. Книга-альбом «Суми і Сумщина О. Столбіна: життєвий і творчий шлях відомого українського письменника у світлинах». 2016 рік.
Р – 6836, оп.10, спр. 67, арк. 4, 4зв., 6, 6зв., 7, 10.
ф.1 ф.2 ф.3 ф.4 ф.5