Головна arrow Статті arrow Крила, які кличуть в небо
Крила, які кличуть в небо Надрукувати Надіслати електронною поштою
08.06.2010
Крила, які кличуть в небо
(до 90-річчя від дня народження І.М. Кожедуба)


Л.Ф.Сорокіна, провідний спеціаліст відділу

інформації та використання документів ДАСО

Сьогодні доводиться багато чого змінювати в своїх поглядах на історичні події, переосмислюючи сторінки історії. Та це ніяк не може відобразитися на головному почутті – загостреному почутті любові до Батьківщини. Люди, які гідно можуть носити ім’я „патріот держави”, є в нашій країні. Але з такою глибиною відчувати його, як це вдавалося уславленому сину українського народу І.М.Кожедубу, знайдеш не багато.

З урахуванням його величезного внеску у визволення України, Росії, Білорусії, Прибалтики та інших країн від фашистських окупантів в роки Великої Вітчизняної війни, відзначаючи його вагомий внесок у прискорення соціально-економічного розвитку України у післявоєнні роки, уряд України вирішив на державному рівні урочисто відзначити 90-річчя від дня народження І.М.Кожедуба.

В цьому році Державним архівом Сумської області та Центральними Державними архівами України та Російської Федерації була проведена величезна робота по виявленню та підбору матеріалів до пам’ятної дати, для того щоб якомога ширше пропагувати ці документи серед громадськості, з метою виховання в молоді почуття патріотизму і поваги до історичного минулого українського народу.

Іван Микитович Кожедуб – ім'я відоме всьому світу. Про таких говорять – людина безсмертного подвигу. Слова з великим змістом і влучні слова по відношенню до цієї особистості - повітряний ас, легендарний льотчик, майстер наступального поєдинку. За роки Великої Вітчизняної війни здійснив 330 бойових вильотів, брав участь у 120 повітряних поєдинках, особисто збив 62 фашистські літаки.

Виняткову майстерність пілотування, безстрашність у боротьбі з ворогом виявив наш земляк в роки війни. За це країна тричі визнала його свої героєм. Нагороджений І.М.Кожедуб сімома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами Червоної Зірки, удостоєний трьох медалей „Золота Зірка”.1

В 2010 році Івану Кожедубу виповнилося б 90 років від дня народження.

Народився Іван Микитович в с.Ображіївка Шосткинського району Сумської області 8 червня 1920 року. В сім’ї селянина, мав сестру Мотрону, 1910 р.н. та трьох старших братів Якова, 1908 р.н., Олександра, 1912 р.н., Григорія 1914 р.н.2 Закінчивши семирічку в Ображіївці Іван Кожедуб вступає до Шосткинського хіміко-техноголічного технікуму (на сьогоднішній день Шосткинських хіміко-технологічний коледж, згідно з рішенням Кабінету Міністрів з 2000 року цьому закладу присвоєно ім’я І.М.Кожедуба).3 Юнаки та хлопчаки в 40-х роках захоплювалися подвигами відважної сімки льотчиків, а також безпересадочним перельотом Валерія Чкалова та Михайла Громова через північний полюс в Америку. Мрія Івана про професію підкорювача неба незабаром стає реальністю, коли одночасно навчаючись в технікумі студент І.Кожедуб починає навчання в Шосткинському аероклубі, де вперше познайомився з льотною справою. Адже в світі було неспокійно, вже тоді ще, в мирне життя  людей, долинати подихи війни. Військова спеціальність, яку здобували юнаки, могла стати у нагоді, коли настане рішучий час боронити Батьківщину. В цьому аероклубі він вперше і піднявся в небо на невеличкому літаку У-2.4 Отримавши диплом техніка багато працює на аеродромі. Але це його не задовольняє він часто говорив своїм товаришам: „Ні, мені цього замало. Я зможу водити й бойові літаки”.5

Відшліфовувати свою майстерність Іван Микитович продовжував в Чугуївському військовому авіаційному училищі Харківської області. Куди він був відібраний комісією НКО в січні 1940 року.6 12 квітня 1940 року курсант 3-ї ескадрильї Кожедуб приймає військову присягу.7

Напевно саме в Чугуєві зустрів Іван своїх наставників, які і дали йому путівку в небо. В своїй книзі „Служу Родине” він згадував свої викладачів вдячними, теплими словами. Ці люди були відданими своїй справі, захопленими нею, здатними торкнутися і й примусити зазвучати в душі найсокровенніші струни. Викликали бажання працювати й пізнавати, жити, як вони, бути схожими на них.8 Після закінчення військового авіаційного училища він поповнює лави ескадрильї для навчання по програмі молодого інструктора на літаку УТ-2.9 З 1941 року працює інструктором в училищі, готує кадри льотчиків. Але сам рветься на фронт. Однак на фронт потрапляє не відразу. В кінці жовтня 1942 року його направляють на збірний пункт льотно-технічного складу для освоєння та удосконалення нового типу літака „Лавочкін-5”.10

Бойовий досвід Івана Кожедуба почався з березня 1943 року на Воронізькому фронті, куди він прибув у складі 240-го винищувального авіаційного полку. Вже через два тижні вперше зустрівся в повітрі з ворогом. Саме тоді і почалися запеклі дні боїв, дні фронтового навчання. На Бєлгородському напрямку 6-го липня 1943 року Кожедуб почав свій особистий рахунок. Тут він збив перший фашистський літак „Юнкерс-87”. А коли, звільняючи українську землю Червона армія підійшла до Полтави, Кожедуб мав на своєму рахунку дев’ять німецьких літаків.5

В кінці вересня 1943 року Радянські війська форсують Дніпро в районі Києва. В цих боях знову проявив себе Іван Микитович. За десять днів бойових дій він особисто збив 11 ворожих літаків. В перервах між бойовими вильотами воїни розважають один одного: жартують, займаються спортом, приймають участь у художный самодіяльності, читають вірші, перечитують листи рідних. В період боїв під Києвом Іван Кожедуб отримав листа від батька: „Дорогой сынок Ваня! Все мы вместе желаем вам, фронтовикам, удачи, победы над врагом, боевого и смелого духа. Что тебе писать о нас? Где теперь Яков и Григорий – не знаю. Григория угнали в рабство фашисты, Яша с первых дней в боях. В родном селе твоей мамаши, Крупце, сожжено много домов. Нашего соседа, старинного друга Сергея Андрусенко, фашисты замучили в здании техникума, где ты учился. Еще замучили там 800 человек... Радуюсь, что ты бьешь фашистов. Я, Ванюша, за эти тяжелые годы сильно состарился, но сейчас снова работаю. Пришли мне свои фотокарточки, снимись вместе со своими товарищами. Твой отец Никита Кожедуб”.11

Микита Іларіонович Кожедуб не дожив до Дня Перемоги тиждень. Мати Івана Микитовича Стефанида Іванівна померла ще до початку війни.12 Отже безперечно командир, старші бойові товариші допомагали рости, виробляти свій стиль, свій почерк. Завжди поряд була дружна, вимоглива родина, майор Солдатенко, капітан Семенов. Не будь цих людей поруч, хто знає, що було б з майбутнім Героєм.10

Звання Героя Радянського Союзу із врученням ордену Леніна та медалі „Золота Зірка” командиру ескадрильї 240-го винищувального авіаційного полку старшому лейтенанту Кожедубу Івану Микитовичу присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1944 року за 20 збитих літаків ворога.13

Починаючи з травня 1944 року Іван Микитович воює на ЛА-5 (бортовий №14), побудованому на кошти колгоспника Сталінградської області В.В. Конєва.10 Через декілька днів він збив на ньому „Юнкерс-87”. На протязі  наступних днів збив іще 7 літаків. Пізніше цей літак буде переданий К.О.Євстигнєєву, який трохи згодом стане двічі Героєм Радянського Союзу.

В серпні Івана Микитовича назначають заступником командира авіаційного полку. Він виконував бойові завдання методом так званого вільного полювання. Саме в цей час полк був переозброєний новими винищувачами Ла-7. У складі полку він брав участь в боях за визволення Прибалтики, в Білоруській, Вісло-Одерській операціях, на Берлінському напрямках.1

Бойовий рахунок І.Кожедуба весь час зростав. Другої медалі „Золота Зірка” гвардії капітан Кожедуб І.М. удостоєний Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 серпня 1944 року за 45 особисто збитих літаки супротивника.14

В своїх спогадах Іван Микитович писав: „Если до начала Курской битвы я усвоил только два правила: храбро драться с врагом и, не отрываясь от группы, пристально следить за действиями командира, то в ходе дальнейших боев началась настоящая боевая учеба. Многим я обязан капитану Семенову, моему командиру эскадрильи. У него отвага сочеталась с хладнокровием и расчетом. Этому он учил и нас, молодых. И по сей день помню его слова об осмотрительности, о том, что нельзя бросатся в атаку сломя голову, не разобравшись в обстановке. Сколько раз это выручало меня!”.

З повагою і вдячністю згадував Кожедуб механіка літака Віктора Іванова. На підготованих цією людиною бойових машинах льотчик знищив 45 гітлеровських літаків. „И какое бы количество „Юнкерсов”, „Мессеров” или „Фокке-вульфов” ни встретилось мне в воздухе, говорил Иван Никитович, я всегда был уверен в своем ЛА-5”.10 

Іван Микитович вів записничок. В потертій від часу книжечці було детально описано всі 62 повітряні бої. Кожен із них гірка сіль досвіду, цінність, якого він палко доказував: „Головна зброя винищувача – жага бою, жага перемоги над ворогом”!12

Кожну свою перемогу Кожедуб пам’ятав до найдетальніших подробиць. В будь-яку хвилину міг розповісти про свій поєдинок із супротивником.

Битва за Берлін була найяскравішим свідоцтвом могутності радянської авіації. За перший же день наступу наші штурмовики зробили понад 17000 літаковильотів. Запам’ятав свій останній повітряний бій над Берліном і Кожедуб. Якщо Івана Микитовича просили залюбки переоповідав його. Тут він на свій особистий рахунок записав 61-й і 62-й ворожий літак.15

Третьої медалі „Золота Зірка” заступник командира 176-го гвардійського винищувального авіаційного Проскурівського Червонопрапорного ордена Олександра Невського полку гвардії майор І.Кожедуб удостоєний Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року за високу майстерність, особисту мужність та відвагу.16

Після війни відважний льотчик-винищувач продовжував служити у ВПС. Освоював реактивні літаки. В 1949 році закінчив Червонопрапорну Військово-повітряну академію, в 1956 році – Вищу військову академію Генерального штабу. Також вів велику громадську роботу по вихованню підростаючого покоління. Був членом Президії ЦК ДТСААФ і головою федерації авіаційного спорту СРСР.1

Іван Микитович за своє життя залишив багато спогадів, дав неймовірно велику кількість інтерв’ю журналістам газет, радіо, телебачення. А скільки було зустрічей з представниками учбових закладів, активами міст, сіл, підприємств, робітниками, службовцями, інженерами, учнями. І завжди свою розповідь починав у спокійній і неквапливій манері, та коли черга доходила до його улюбленої справи, тільки-но він міг уявити себе на фронті, в своїй рідній стихії льотчика-винищувача  - завжди пожвавлювався, наче оживав, бачив себе у гущі напружених сутичок, розумом, думкою охоплював кожну подробицю повітряного поєдинку, на думку приходили і уявлялися блискавичні рішення, що приймав в мить запеклого бою. Кожен поєдинок вимагав виняткової концентрації волі, мужності, витримки, вміння,  і швидкої, блискавичної дії.4 Під час розповідей він знову і знову проживав бій, пропускав його крізь серце.

Є і незвичайний свідок фронтового життя льотчика – він мовчазний та строгий, як сама історія.  Стільки років стоїть в музейному ангарі літак-ветеран с бортовим номером 27. Могутній, лобатий ЛА-7. На його борту – 62 переможні зірки. На цьому літаку Іван Микитович закінчив війну.

Так – ця людина мужній син планети. Це визнали і вороги і друзі. В книзі виданій в Празі про трьох льотчиків – Олександра Покришкіна, Олексія Маресьєва, і про нього Івана Кожедуба сказано так: перший – розумний, хитрий, вмілий тактик повітряного бою; другий – незвичайна сила духу; про Кожедуба – людина і людська безстрашність. Про його мужність і силу волі чути в Бєлграді, в Будапешті, в Токіо і Стокгольмі, в Братиславі та Відні. Пам’ятають про нього і супротивники із колишніх ескадриль „Рихтгофен”, „Удет”, „Мельдерес”, „Ас-Пік”, які чудом уціліли.

І.М.Кожедуба написав книгу „Верность Отчизне”, в самій її назві міститься увесь зміст його життя.12 Складові успіху Івана Кожедуба  – невидима хоробрість, висока льотна майстерність, холоднокровність. Та понад усе йому допомагала – безмежна любов до Батьківщини.

Батьківщина дала Івану Кожедубу могутні крила, такою технікою повинні управляти достойні люди.

У кожного пілота за спиною є свої крила. Крила, які кличуть в небо і допомагають летіти все далі, все вище, все швидше. Втім усім нам для того щоб досягти певної висоти в своїй справі обов’язково потрібні крила.8 

__________________________________________

1. Державний архів Сумської області (далі ДАСО). Гринченко І.Т., Головін Н.М.Подвиг. Документальні нариси про Героїв Радянського Союзу. – Х., 1971. – с.9-12, інв. № 4746.

2. ДАСО. Ф-1193, оп.1, спр45, спр54

3. ДАСО. Повітряний лицар // Урядовий кур’єр № 103 від 8 червня 2000р.

4. ДАСО. Крила мужніли в бою // Ленінська правда № 110 від 8 червня 1980р., інв.№ 1832.

5. ДАСО. Іван Кожедуб // Більшовицька зброя № 85 від 1 травня 1945р., інв. № 113.

6. Російський Державний військовий архів (далі РДВА). Ф.34398, оп.1, спр.52, арк.20-21.

7. РДВА. Ф-34398, оп.1, спр.54, арк.2, 50, 53.

8. Державна наукова бібліотека м.Києва (далі ДНАБ м.Києва). Крилья // Правда Украины № 132 від 8 червня 1980р., івн. № 11143.

9. РДВА. Ф-34398, оп.1, спр.40, арк.253, 254.

10. ДНАБ м.Києва. Люди безсмертного подвигу, кн.1, М., 1973, ст.480-491.

11. ДАСО. Гринченко І.Т., Головін Н.М.Подвиг. Документальні нариси про Героїв Радянського Союзу. – Х., 1983. – с.7-12, інв. № 11148.

12. ДНАБ м.Києва. Небо на всю жизнь // Красная звезда № 130 від 7 червня 1970р.

13. ДНАБ м.Києва. // Красная звезда № 30 від 5 лютого 1944р., стор.1, інв.№ 1468х.

14. ДНАБ м.Києва. // Радянська Україна № 164 від 22 серпня 1944р., інв.№ 468.

15. ДНАБ м.Києва. свято Радянської авіації // Київська правда № 163 від 19 серпня 1945р., івн.№ 535.

16. ДАСО. // Більшовицька зброя № 166 від 24 серпня 1945р., інв.№ 113. 

 

 


Додати посилання на цю статтю | Переглядів: 2737

Написати перший коментар
RSS-лента

Додавання коментаря
  • Будь ласка, додержуйтесь теми статті.
  • Особиста переписка та образи будуть видалені.
  • Не використовуйте коментарі для роскрутки свого сайта. Такий матеріал будет видалено.
  • Перед натисканням на кнопку 'Відправити' обновіть сторінку, щоб отримати новий код безпеки.
  • Майте на увазі, що попередній пункт має значення тільки в тому випадку, якщо був введений неправильний код безпеки.
  • Важливо!
  • Ваше повiдомлення не повинно бути коротше за 100 символiв та не повинно мати посилань на iншi сайти.
  • Дозволяється лише вказувати назви без використання http://www.
  • В iншому випадку повiдомлення буде заблоковано.
  • Наприклад: http://www.daso.sumy.ua/ - невiрно; daso.sumy.ua - вiрно.
Им'я:
E-mail
Домашня сторінка
Тема:
BBCode:Web AddressEmail AddressBold TextItalic TextUnderlined TextQuoteCodeOpen ListList ItemClose List
Коментар:



Код:* Code
Я бажаю бути поінформованим на email про наступні коментарі

Останє оновлення ( 12.06.2010 )
 
< Попередня   Наступна >