Головна arrow Статті arrow До питання про родовід Героя України Олексія Береста
До питання про родовід Героя України Олексія Береста Надрукувати Надіслати електронною поштою
07.05.2010

До питання про родовід Героя України Олексія Береста

Геннадій Іванущенко,
директор Державного архіву Сумської області

Про останню, найкровопролитнішу в світовій історії війну, говорилось і говориться багато. Домінуючою темою є героїзм бійців і командирів, опис їх подвигів. Є багато і біографічної інформації. Проте, тільки останнім часом дослідники звертаються до такої теми, як «родове коріння» учасників і героїв війни. Потреба у висвітленні саме цих сторінок біографії посилюється ще й тим, що в багатьох випадках про деталі життя декого з них, та про їх дійсно людський подвиг ми дізнаємося тільки сьогодні. І це на 65 році після закінчення Другої світової війни! Не останньою причиною, яка спонукає нас дослідити походження видатних учасників війни є бажання побачити і зрозуміти життєві обставини, в яких формувалися характери майбутніх героїв і мучеників. Повною мірою це стосується, зокрема,  Олександра Марінеско, Івана Земнухова, та інших, чиї біографії свого часу не вписувались в канонізований образ радянського героя і, як наслідок – десятиліття замовчування.
Окремою сторінкою в цьому списку є життєпис нашого земляка, лейтенанта Олексія Береста.

Протягом останніх чотирьох років з`явилося кілька популярних біографій воїна, який 30 квітня 1945 року встановив разом з М. Єгоровим та М. Кантарією Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу1.

З давніх часів родина Берестів жила в селі Горіястівка (згодом Гояристівка) Лебединського повіту Харківської губернії (теперішня Горяйстівка Охтирського району Сумської області), про що свідчать ревізькі казки села, які зберігаються в Державному архіві Харківської області та метричні книги слободи Олешня в Державному архіві Сумської області. Свою назву село ймовірно отримало від прізвища дворян Горіястових2, які в кінці ХІХ століття мешкали в Олешні. Можливо, раніше вони були власниками Горіястівки, хоча у 1850 році село вже належало поміщику таємному раднику Івану Васильовичу Маркову3. Виходячи з того, що Олешня була заснована в першій половині ХVII століття (писемна згадка датується 1638 роком)4, можна припустити, що і Горіястівка закладалась, як козацьке поселення в період масової колонізації Слобожанщини. Про це свідчать такі характерні прізвища її мешканців кінця ХІХ – початку ХХ століття, як: Барабаш, Забашта, Порубай, Пластуненко, Кочерга, Бардак, Соболь, Рубан, Кривогуз, Заброда тощо.

Безумовно, детальний аналіз походження родини Берестів ще попереду, і пов`язаний він з дослідженням матеріалів переписів населення (ревізій), які потрібно знайти і опрацювати.  З тих документів, які уже вдалося виявити на цей час, першу згадку про родину Берестів знаходимо у ревізьких казках 9-ї – передостанньої ревізії за 19 жовтня 1850 року. Отже, на той час в с. Горіястівка згадуються:

Григорій Стефанович Берест5 (прапрадід Олексія Береста), який помер у 1837 році, проживши 68 років.

Його сини:

Олексій Григорович Берест6 44 років;

Іван Григорович Берест7 40 років;

Григорій Григорович Берест8 37 років;

та  32-річний Арістарх Григорович Берест9.

Від другої дружини мав Григорій Стефанович і п`ятого сина – Якова Григоровича10, якому на час ревізії виповнилось 26 років. Це і є прадід героя.

З метричних книг Преображенської церкви слободи Олешня Лебединського повіту довідуємось, що Яків Григорович, який мешкав теж у Гояристівці, мав сина Никифора Яковича11 – діда Олексія Береста. Його син – Прокіп Никифорович Берест (батько Олексія– 1879 року народження12) з дружиною Христиною Вакумівною (Вакулівною) мали шістнадцятеро дітей13. На цей час вдалося знайти метрики тільки вісьмох з них.

Так, зі старших братів і сестер Олексія, Прокіп Прокопович Берест народився  26 лютого 1909 року14, Лаврентій – 28 січня 1911 р.15, Марина – 25 лютого 1913 р.16, Катерина – 14 листопада 1914 р.17, Анастасія – 17 жовтня 1916 р.18

Олексій Прокопович Берест народився 9 березня 1921 року19. Запис про його народження в книзі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС)  по с. Олешня виявила начальник відділу інформації ДАСО І.Є. Гончарова. В цьому записі він значиться одинадцятою дитиною. В книгах РАЦС по  с. Горяйстівка вдалося знайти записи про народження тільки двох його молодших сестер: Марії20 (4 вересня 1924 р.) та ще однієї Марії21 (12 травня 1929 р.), яка народилася, очевидно після смерті своєї старшої сестри.

Подальший пошук документів про народження інших братів та сестер Олексія Береста ускладнюється відсутністю книг РАЦС в ДАСО за деякі роки. Певну „підказку” можна було б отримати з його судової справи за 1953 рік, адже скоріш за все, в анкеті арештованого має бути названо всіх родичів та роки їх народження.

Не до кінця з`ясованою залишається і доля його рідних. В одній з біографій Олексія Прокоповича зазначається, що він „у віці 11 років залишився круглим сиротою разом з вісьмома братами і сестрами.”22 Спробуймо трохи порахувати: 11 літ Олексій мав у 1932 році. Отже, на цей час померли половина його братів і сестер, а також батьки. Книга РАЦС про смерть по с. Горяйстівка за 1932 рік не збереглась, а ось у книзі за 1933 рік з 10 січня по 15 вересня в селі значаться померлими 217 чоловік, в тому числі прізвище Берест вписано 11 разів. Причина смерті померлих переважно не вказана. Зустрічається і такий запис: „член родини хлібороба,  розпроданого за невиконання хлібозаготівлі, засудженого” 23. Крім спеціальних бланків, яких, мабуть не вистачало на всіх померлих, кілька вклеєних аркушів, де жертви вказані просто списком. На одному з них, під номером 139 читаємо: „Берест Прокіп Никифорович, 55 років, одноосібник. Помер 15 травня... 24

У жовтні 1939 року Олексій пішов добровольцем у Червону Армію. Брав участь у боях на Фінській війні у складі 2-го полку зв'язку Ленінградського округу. Під час служби в особовій справі з'явилась подяка червоногвардійцю Бересту за врятування життя командира25.

З 22 червня 1941 Олексій Берест воює проти німецьких загарбників як зв'язківець, з 1942 — командир відділення. З грудня 1943-го по вересень 1944 року – навчання в Ленінградському військово-політичному училищі. Після випуску був направлений на 1-й Білоруський фронт, де він потрапив у 756-й стрілецький полк 150-ї стрілецької дивізії. Його призначили заступником з політчастини командира батальйону, яким командував капітан С. Неустроєв. О.Берест брав участь у боях за Польщу, в боях на річці Одері, в боях за Берлін.

У квітні 1945 року Олексій Берест у складі цього ж підрозділу, брав участь у боях за Рейхстаг. В офіційній радянській історіографії зазначено, що Прапор Перемоги встановили сержанти М. Єгоров і М. Кантарія. Проте на основі звітів воєначальників керівництву Кремля можна зробити досить об'єктивні висновки про те, що серед героїв був Олексій Берест, і цей факт приховувався. Так, у протокольному документі тих років «Боевая характеристика знамени», підписаному командуючим військами 3-ї ударної армії, генерал-полковником Кузнєцовим та членом Військової ради армії генерал-майором Литвиновим, зазначено: «Отважные воины коммунист лейтенант Берест, комсомолец сержант Егоров и беспартийный младший сержант Кантария установили знамя над зданием германского парламента»26.

На початку травня 1946 року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерам і сержантам, які підняли Прапор Перемоги над рейхстагом у Берліні. Прізвища О. Береста там не було. Залишмо іншим гадати про причини такої несправедливості. На нашу думку вони є характерними для системи...

Варто згадати і ще один епізод, пов`язаний з прізвищем Береста. Справа в тому, що після встановлення прапора над Рейхстагом в ніч на 1 травня німці перейшли в контрнаступ і після того, як знову були витіснені до підвалу, умовою капітуляції поставили переговори з офіцером ЧА званням не нижче полковника. І знову, Олексій Берест, накинувши поверх лейтенантських погонів новеньку шкіряну куртку під виглядом полковника веде переговори про складення зброї з генералом німецької армії27.

Подальша доля Олексія Береста склалась драматично. В 1953 році, працюючи завідуючим райвідділом кінофікації, він був за сфабрикованим звинуваченням засуджений до тюремного ув'язнення на термін 10 років28. Повернувшись додому з пермських таборів, працював на заводі «Ростсільмаш» у сталеварному цеху, простим робітником. Жив з сім`єю надзвичайно бідно29. Життя О. Береста трагічно обірвалось у 1970 році в Ростові-на-Дону: ввечері 3 листопада Олексій Берест врятував п'ятирічну дівчинку з-під коліс поїзда, проте сам був збитий потягом, і о четвертій ранку, 4 листопада, не приходячи до свідомості, помер30.

6 травня 2005 року „за бойову відвагу у Великій    Вітчизняній  війні 1941—1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом” Указом Президента України Віктора Ющенка Олексію Бересту було посмертно присвоєно звання Героя України з присвоєнням ордена Золотої Зірки31.

Наводячи сьогодні приклад біографії Олексія Береста ми хочемо звернути увагу на потребу дослідження життєписів і інших учасників війни, виявлення нових документальних і краєзнавчих даних, які не через призму ідеологічних нашарувань минулої епохи, а через людську пам`ять донесуть до нас життєву стійкість того покоління, неповторну історію кожної людської долі. Тоді, усвідомивши трагедію кожної, окремо взятої людини ми зможемо відчути глибину і масштаби того, що переніс український народ у лихолітті Другої світової. Відчути, можливо, не для салютів і парадів, а для того, щоб згадати кожного поіменно, схилити голову і промовити: «Вічна пам`ять…»

___________________________________________________

1 http://uk.wikipedia.org/wiki/
2 Державний архів Сумської області (далі ДАСО) Ф. 743, оп. 1, спр. 124, арк. 30.
3 Державний архів Харківської області (далі ДАХО) Ф. 31, оп. 141, спр. 366, арк. 335.
4Сумщина від давнини до сьогодення. Науковий  довідник / Упоряд. Покидченко Л.А. - Суми, 2000. - С. 101.
5 ДАХО. Ф. 31, оп. 141, спр. 366, арк. 337.
6 Там само.
7 Там само.
8 Там само.
9 Там само.
10 Там само.
11 ДАСО. Ф. 743, оп. 7, спр. 3, арк. 167 зв.
12 Там само.
13 http://uk.wikipedia.org/wiki/
14 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 192, арк. 83 зв.
15 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 204, арк. 3 зв.
16 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 229, арк. 137 зв.
17 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 240, арк. 512 зв.
18 ДАСО. Ф. 743, оп. 1, спр. 257, арк. 505 зв.
19 ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 11, спр. 13, арк. 91 зв
20 ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 11, спр. 86, арк. 69.
21 ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 11, спр. 205, арк. 91 зв.
22 http://uk.wikipedia.org/wiki/
23 ДАСО. Ф.Р. 7720, оп. 11, спр. 265, арк. 103.
24 ДАСО. Ф.Р. 7720, оп. 11, спр. 265, арк. 128.
25 http://uk.wikipedia.org/wiki/
26 Там само.
27 Горбачев С. Берлинский Маринеско // http://www.grafskaya.com/article.php?id=382
28 http://uk.wikipedia.org/wiki/
29 Горбачев С. Берлинский Маринеско // http://www.grafskaya.com/article.php?id=382
30 http://uk.wikipedia.org/wiki/
31 http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=753%2F2005


Додати посилання на цю статтю | Переглядів: 3213

Написати перший коментар
RSS-лента

Додавання коментаря
  • Будь ласка, додержуйтесь теми статті.
  • Особиста переписка та образи будуть видалені.
  • Не використовуйте коментарі для роскрутки свого сайта. Такий матеріал будет видалено.
  • Перед натисканням на кнопку 'Відправити' обновіть сторінку, щоб отримати новий код безпеки.
  • Майте на увазі, що попередній пункт має значення тільки в тому випадку, якщо був введений неправильний код безпеки.
  • Важливо!
  • Ваше повiдомлення не повинно бути коротше за 100 символiв та не повинно мати посилань на iншi сайти.
  • Дозволяється лише вказувати назви без використання http://www.
  • В iншому випадку повiдомлення буде заблоковано.
  • Наприклад: http://www.daso.sumy.ua/ - невiрно; daso.sumy.ua - вiрно.
Им'я:
E-mail
Домашня сторінка
Тема:
BBCode:Web AddressEmail AddressBold TextItalic TextUnderlined TextQuoteCodeOpen ListList ItemClose List
Коментар:



Код:* Code
Я бажаю бути поінформованим на email про наступні коментарі

Останє оновлення ( 08.05.2011 )
 
< Попередня   Наступна >