Головна arrow Статті arrow Історична довідка до 70-ліття утворення Сумської області
Історична довідка до 70-ліття утворення Сумської області Надрукувати Надіслати електронною поштою
08.01.2009

Історична довідка до 70-річчя утворення Сумської області

Л.А.Покидченко
, начальник відділу організації та координації архівної справи ДАСО

Сумська область розташована в північно-східній частині України. На півночі і сході вона межує з Брянською, Курською, Бєлгородською областями Росії, на півдні і південному сході – з Полтавською і Харківською, на заході – з Чернігівською областями України.

Сумська область з центром в м. Суми створена згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР 10 січня 1939 р. До її складу ввійшли 12 районів Харківської області (Білопільський, Великописарівський, Грунський, Краснопільський, Лебединський, Миропільський, Охтирський, Сумський, Тростянецький, Улянівський, Хотінський, Штепівський), 17 районів Чернігівської області (Буринський, Глинський, Глухівський, Дубов’язівський, Конотопський, Кролевецький, Недригайлівський, Путивльський, Роменський, Середино-Будський, Смелівський, Талалаївський, Хильчицький, Червоний, Шалигинський, Шосткинський, Ямпільський) та 2 райони Полтавської області (Липоводолинський, Синівський).

Першим головою виконкому Сумської обласної ради було обрано Горлова Йосипа Гордійовича. Станом на 1 травня 1940 р. в області нараховувалось 10 міст, з них 3 міста обласного підпорядкування (Суми, Конотоп, Шостка), 6 селищ міського типу, 638 сільських рад, 4623 сільських населених пунктів. Вона мала територію 24,2 тис. кв. км і населення 1706,7 тис. чоловік (319,1 тис. – міського, 1387,6 тис. - сільського).

Сумщина – край давній і легендарний, край воїн і трудівник, історія якого сягає вглиб віків. Заселення території сучасної Сумської області розпочалось приблизно 15 тис. років тому. Про це свідчать археологічні знахідки в Недригайлівському (с.Кулішівка), Конотопському (с.Шаповалівка), Глухівському (с.Бобилівка), Роменському (с.Глинськ), Сумському (с.Велика Чернеччина), Буринському (сс. Клепали, Піски), Шосткинському (сс. Вороніж, Дібровка) районах.

В V-ІІІ тис. до н.е. територія області була заселена мисливсько-рибальськими племенами. З кінця ІІІ початку І тис. до н.е. на території Сумщини жили землеробсько-скотарські племена. На берегах Сейму, Сули, Ворскли та Псла виявлено більше 70 городищ, поселень та курганних могильників.               

Починаючи з перших століть до н.е. вся територія Сумської області входила до складу земель, на яких проживали ранні слов’янські племена. З ІХ ст. на цих землях була сформована одна з наймогутніших держав - Київська Русь, про яку Михайло Грушевський писав: «На кінець ІХ ст. уже багато земель до Києва належало, київським князям дань давало – не тільки українські, а й інші, аж під теперішній Петербург та Москву». Південна частина Сумщини в районах рік Ворскли, Псла, Сули відносилась до Переяславського князівства, а  Посейм’я з Путивлем входило до Чернігівського, пізніше – до Новгород-Сіверського князівств.               

Давньоруські літописи називають такі великі міста на території Сумщини: м.Ромен, м.Вир (зараз центр м.Білопілля), м.Путивль, м.В’яхань (зараз с.Городище Недригайлівського р-ну), м.Попаш (околиця Недригайлова), м.Глухів, м.Зартий (існують гіпотези про знаходження його біля с.Миколаївка Буринського р-ну та біля с.Волинцеве Путивльського р-ну).               

Нашому краю, його людям, подвигам і славі, помилкам і поразкам присвячено найвидатнішу пам’ятку Київської Русі – «Слово о полку Ігоревім».               

З середини ХІV ст. Сумщина входила до складу Великого князівства Литовського, Річі Посполитої, пізніше – до Росії. Кожна з цих держав намагалась захопити прикордонні території, що призводило до численних війн, нападів, загибелі людей, знищення міст і поселень.               

Наша територія неодноразово ставала центром селянських виступів: влітку 1606 р. в Путивлі розпочалась селянська війна під проводом І.Болотникова, одним з найближчих і найвидатніших соратників якого був путивлянин Ю.Беззубцев.               

Славу Київської Русі намагався відродити Богдан Хмельницький. В роки Визвольної війни і до смерті гетьмана існувала Українська козацька держава (Військо Запорозьке), до складу якої входила і територія Сумщини, а саме: Глухівщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пізніше ці землі ввійшли до складу Гетьманської України, а південно-східна частина належала Слобожанщині. Це знайшло відображення в належності населення до певного стану: більшість населення Гетьманщини складали козаки, а Слобожанщини – селяни. Звідси і своєрідність побуту, звичок, одягу, мови населення Гетьманщини і Слобожанщини. Окремо стоїть Путивльщина, яка ще з початку ХVІ ст. належала Росії.               

Землями Сумщини проходило військо гетьмана І.Виговського. Саме під Конотопом відбулась знаменита Соснівська битва, в якій українська армія перемогла російську. В 1708-1709 рр. населення Сумщини опинилось в центрі боротьби гетьмана Мазепи з російським царем   Петром І. Трагедія народу полягає в тому, що частина громадян підтримала гетьмана, інші – царя, а це призвело до численних репресій, жертв, страт. Саме в Лебедині були страчені прибічники гетьмана Мазепи. В “Історії русів” сказано про страту так: “Премногих урядників і значних козаків, запідозрених у прихильності їх до Мазепи через те, що вони не з’явилися були на загальні збори для обрання нового гетьмана, забирано з домів їхніх, віддано на різні кари в містечку Лебедині. Тиранства і звірячі лютості жахають саму уяву людську ”. Страчено було близько 900 козаків. Поховані вони були у великій так званій Могилі гетьманців на околиці міста. В 1954 р. поховання було знищено при забудові вулиці. В 1993 р. на місці Могили гетьманців було встановлено пам’ятний знак. В Сумах було  проголошено маніфест з засудженням Мазепи. Після руйнування  гетьманської столиці Батурина столицею Гетьманської України став Глухів.               

Населення краю брало участь у Вітчизняній війні 1812 р. Хоробро билися з ворогом Сумський та Охтирський гусарські та Глухівський кирасирський полки.               

Сумщина відзначалася відносно високим рівнем освіти. Мабуть, не випадково саме тут, в с.Попівка (Залізняк) Сумського повіту, в кінці ХVІІІ ст. просвітитель О.О.Паліцин заснував знамениту “Попівську академію”, що відстоювала ідеї рівності, свободи, освіти. До 1675 р. відносяться відомості про першу школу в Охтирці. В 1700 р. школи були в Боромлі та Тростянці, в 1732 р. на території Сумського та Охтирського полків діяло 72 школи, а в 1745-1747 рр. на Конотопщині, Глухівщині, Роменщині працювало 148 шкіл. В 80-90-х роках ХVІІІ ст. в Сумах, Охтирці, Глухові, Кролевці, Конотопі, Ромнах, Путивлі були відкриті народні училища, реорганізовані на початку ХІХ ст. в повітові. Ще з середини ХVІІ ст. при церквах і монастирях діяли бібліотеки, з кінця ХVІІІ ст. їх стали відкривати при повітових училищах. В 1860 р. в Сумах відкрито публічну бібліотеку.               

З Сумщиною пов’язана діяльність Я.А.Марковича, О.М.Марковича, М.Д.Ханенка, М.А.Маркевича, Д.Туптала (Дмитра Ростовського). Міста Суми, Лебедин, Охтирку, с.Боромлю відвідував Г.С.Сковорода. М.В.Гоголь згадує Глухів в повістях “Тарас Бульба” та “Страшна помста”, а Ромни – в повісті “Майська ніч”. В 50-х роках ХІХ ст. в Конотопі, Локотках, Кролевці побувала Марко Вовчок. У 1845 р. та 1859 р. Сумщину відвідував Т.Г.Шевченко  і свої враження від краю відтворив в повістях “Наймичка”, “Капітанша”, в “Щоденнику” та ряді творів образотворчого мистецтва.               

Значний вклад в розвиток культури внесли уродженці Глухова композитори М.С.Березовський та Д.С.Бортнянський, художник і педагог А.П.Лосенко, видатним явищем в галузі живопису була творчість уродженця Ромен Г.А.Стеценка. В другій половині ХVІІІ ст. – на початку ХІХ ст. на Сумщині працювали архітектори Д.Кваренгі, П.А.Ярославський, О.О.Паліцин.               

З другої чверті ХІХ ст. широкого розвитку набуло цукроваріння. Сумський повіт по кількості розташованих на його території заводів займав друге місце на Україні, а Суми називали цукровою столицею. В створеному в 1897 р. цукровому синдикаті провідна роль належала цукрозаводчикам Сумщини – Харитоненку і Терещенку.               

В 60-70-х роках ХІХ ст. революційну пропаганду серед селян вели народники С.О. та В.О.Жебуньови. Уродженцями Сумщини були народники Я.В.Стефанович, О.Д.Михайлов, О.І.Баранников, І.В.Калюжний, М.В.Калюжна. У Ромнах в 1897-1899 рр. серед робітників проводив революційну роботу один з перших марксистів Ю.Д.Мельников. Уродженцями Конотопа були члени “Союзу боротьби за визволення робітничого класу” брати С.І. та І.І.Радченки. Активну участь брали наші земляки в революції 1905-1907 рр. В Конотопському, Глухівському, Кролевецькому, Сумському, Лебединському повітах було введено військовий стан. Активно діяли члени Селянської спілки під керівництвом А.П.Щербака. В Сумах видавалась газета “Сумський голос”, серед членів редколегії якої були А.Ф.Линтварьова, П.М.Линтварьов, М.К.Названов.               

Сумщина – батьківщина відомих діячів науки і культури: філософа і критика М.О.Антоновича, філолога О.О.Потебні, астронома О.М.Савича, поетів П.А.Грабовського та Я.І.Щоголіва, історика О.М.Лазаревського, педагога Т.Г.Лубенця, бібліографа С.І.Пономарьова, живописця і педагога М.І.Мурашка, художника Г.І.Нарбута та багатьох інших.               

Після лютого 1917 р. одночасно діяли Тимчасовий уряд, Центральна Рада, більшовики, представники інших партій. Жовтень 1917 р. по-різному зустріли широкі верстви населення та партії. Сумська міська дума у зв’язку із збройним повстанням більшовиків заявила, «…що вона стоїть на варті захисту свободи та революційного порядку і буде боротися проти всіляких спроб як справа, так і зліва,  викликати громадянську війну і привнести анархію в політичне життя країни. Міська дума вважає єдиним виходом з тяжкого стану, в якому опинилась країна, передачу всієї влади Законодавчим зборам, вільно обраним всім народом». Представники ж робітників Бельгійського заводу одноголосно постановили: “Ми будемо підтримувати уряд, створений 2-м Всеросійським з’їздом Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів. Ми схвалюємо його програму і будемо здійснювати на місцях найрішучим чином”. В січні 1918 р. ІV Універсалом Центральної Ради проголошувалось: “Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною суверенною державою українського народу, з усіма сусідніми державами: Росія, Польща, Австрія, Румунія, Туреччина та ін. хочемо жити в згоді і приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки”. А тим часом Петроградський уряд народних комісарів, щоб привернути під свою владу вільну Українську республіку, сповістив війну Україні.               

Для підтримки більшовиків в боротьбі проти Центральної Ради на Сумщину прибув Перший московський загін червоногвардійців під командуванням А.О.Знаменського. Революція поділила людей на кілька таборів: білі, червоні, монархісти, прибічники Центральної Ради, анархісти, байдужі до політики – всі були втягнені в страхіття, що звалося громадянською війною.               

Сумщина знову стала прикордонним краєм: належала Росії і Україні і не належала нікому, бо саме тут, в районі Середино-Буди, проходила демаркаційна лінія і було встановлено нейтральну зону. В роки громадянської війни на Сумщині діяли партизанські загони П.С.Багацького, А.Г.Васильченка, В.С.Заславського, М.Н.Лазаренка, Х.М.Фролова, І.І.Лисянського.               

Всі уряди, що існували на Україні, були за народ. Коли 27 січня   1918 р. радянські війська ввійшли до Києва, командуючий фронтом Муравйов видав відозву: “Настав час творчої праці, перебудови всього життя на підставі справедливості та соціалізму, в тісній співпраці з усіма народами Робітничо-Селянської Російської республіки”. А вже в квітні 1918 р. зібрання гласних Сумської міської думи і повітового земства вітає Центральну Раду, “... котра допомогла визволенню від більшовицького терору”. Немов би крик про те, які страшні часи переживали люди після революції, що проголосила “мир, справедливість, братерство”, звучать слова з щоденника актриси Є.І.Хатаєвої, яка в роки громадянської війни перебувала в Охтирці: “Більшовики йшли розстрілювали, потім німці розстрілювали, потім – Петлюра, потім – Скоропадський, тепер – знову більшовики. І все мало, немов би жити стали для того, щоб видивлятись і розстрілювати. Не розстріляному, так замученому, задушеному, від тифу померлому бути. Боже ж мій, шкода одуреної і добровольцями, і комуністами бідної, страдаючої молоді”.               

Багато людей вітало встановлення Радянської влади, сподіваючись на мир, спокій, народовладдя. Але вже в 1919 р. спалахують численні селянські повстання, які в донесеннях названо “куркульськими”. Селяни відмовлялись віддавати продзагоном хліб. Одна з листівок партизан-безвласників закликає до боротьби з комуністами: “Хамуністична партія, яка захопила руками робітників і селян владу, намагається закріпити своє панування над трудовим народом. Для цього руками найманців придушує вільний прояв його волі. Ця Робітничо-Селянська влада, яка розікрала народне багатство і зробила всіх трудящих наймитами своєї хамуністичної держави, боїться озброєного народу, адже страшні для всіх пригноблювачів, що живуть працею робітників, озброєні раби, які повстали проти рабства. Геть гнобителів народу!”.               

По-різному була сприйнята на Сумщині і  колективізація та розкуркулювання. Члени Комітету незаможних селян с.Ярмолинці Роменської округи постановили: “Ми вступаємо в колектив усі, як один, і будемо підтримувати Радянську владу і Компартію і добиватися масової колективізації села”. Спецдонесення ДПУ подають інші точки зору на колективізацію і хлібозаготівлю. В с.Есмань Глухівського району селяни не хотіли записуватись  до колгоспу, “... бо їх створювали не на добровільних засадах, все в колгоспі гнило, адже люди змушені були працювати не на себе”. Середняки с.Тулиголове Кролевецького району на загальних зборах вирішили: “Наступного року сіяти не будемо, бо весь хліб забрали, на початку хлібозаготівлі перший план прийняли добровільно, після ще декілька планів – і все добровільно, дійшли до того, що їсти нічого”. Така політика призвела до страшного голодомору 1932-1933 рр.               

Ці факти замовчувались майже 60 років і лише в 1993 р. було вшановано пам’ять невинних жертв голодомору. Перший пам’ятник жертвам голодомору на Сумщині встановлено в Лебедині. До 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 рр. пам’ятні знаки встановлені в більшості населених пунктів Сумської області. В м. Суми пам’ятник відкрито в сквері ім. М. Баумана.               

20-40-ві роки – це період репресій проти прибічників інших партій, а потім і проти комуністів, яких звинувачували в шпигунстві, саботажі, буржуазному націоналізмі, участі в терористичних організаціях. Всі вони названі “ворогами народу”, а реабілітація прийшла лише в 50-ті, для декого – 90-ті роки. Серед репресованих – вихідці із Сумщини: поети і письменники Б.Д.Антоненко-Давидович, М.К.Зеров, П.Й.Капельгородський, поет і художник Н.Х.Онацький, історики В.О.Пархоменко, М.П.Василенко, В.Д.Юркевич, археологи М.Я.Рудинський, М.О.Макаренко, геолог М.Г.Світальський, командарм І.Ф.Федько, педагог М.Л.Довгополюк, один з керівників соціал-демократичної групи в Сумах в 1902 р. Адольф Гетлер, мистецтвознавець Ф.Л.Ернст і тисячі інших, відомих і невідомих. Пізніше така ж доля спіткала поетів Анатолія Семенюту та Миколу Данька. Першого було безпідставно засуджено, другого звинувачували в буржуазному націоналізмі, тому вони не мали змоги друкуватись.                 

Напередодні Великої Вітчизняної війни на Сумщині склався досить могутній народногосподарський комплекс. Він включав 511 великих промислових підприємств, серед яких були завод ім. Фрунзе в Сумах, “Червоний металіст” в Конотопі, ливарно-механічний в Охтирці, механічний в Свесі, фабрика кіноплівки в Шостці. Сумщина була одним з центрів цукрового виробництва. На території області працювало 17 цукрових заводів. За обсягом продукції цукру область займала 3 місто після Вінницької і Київської областей. Третя частина рафінаду, який вироблявся всіма заводами України, належала 3 рафінадним заводам (в Сумах, Бурині, Хуторі-Михайлівському). Всього на території області в 1940 р. нараховувалось 8946 великих і малих підприємств, на яких було зайнято 140 тис. робітників і службовців.               

На селі діяло 1614 колгоспів, 27 радгоспів, 57 МТС. 67% всієї посівної площі займали зернові, провідними технічними культурами були цукровий буряк, конопля, соняшник, тютюн.                Система охорони здоров’я мала 128 лікарень, 164 поліклініки, 436 амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів, 8 санаторіїв, 11 будинків відпочинку.              

В області працювало 1209 загальноосвітніх шкіл, в т.ч. 1081 сільських, 34 технікуми і училища, Сумський педагогічний, Глухівський, Конотопський і Лебединський учительські, Шосткинський хіміко-технологічний і Глухівський сільськогосподарський інститути. В 1940-1941 навчальному році в загальноосвітніх школах навчалось 276,6 тис. учнів, у технікумах і училищах – 8900, в інститутах – понад 2,8 тис. студентів.               

В Глухові діяв Всесоюзний науково-дослідний інститут луб’яних культур, у Сумах – сільськогосподарська дослідна станція.               

В області нараховувалось 2897 масових бібліотек із книжковим фондом майже 1 млн. екземплярів, біля 1300 будинків культури  і клубів, 247 кіноустановок та кінотеатрів, 5 краєзнавчих (Суми, Путивль, Глухів, Ромни, Конотоп) і два художніх (Суми, Лебедин) музея. Діяли обласний музично-драматичний театр ім.М.С.Щепкіна, обласна філармонія.                2

2 червня 1941 р. розпочалась Велика Вітчизняна війна. На фронтах і партизанських загонах воювало 577 655 уродженців та жителів Сумської області, понад 350 тис. з них перебували в регулярній армії. 154 462 чоловіки загинули.               

Саме Сумщина стала колискою партизанської слави. 22 вересня  1941 р. легендарним командиром С.А.Ковпаком був підписаний наказ № 1 «Про затвердження особового складу партизанського загону», і саме з цієї дати розпочався героїчний шлях партизан від Путивля до Карпат. Враховуючи величезний внесок партизан Сумщини в загальну Перемогу, Президент України Л.Д.Кучма підписав Указ в 2001 р. про святкування Дня партизанської слави саме 22 вересня.               

На території Сумської області в роки війни вів боротьбу 41 партизанський загін, на базі 21 з них були сформовані партизанські з’єднання під командуванням С.А.Ковпака, О.М.Сабурова, Я.І.Мельника, М.І.Наумова, Л.Я.Іванова, М.В.Таратуто.               

Діяли в Сумах, Охтирці, Конотопі, Лебедині, Путивлі, Ромнах, Тростянці, Шостці, Кролевці, Недригайлові та ін. підпільні партійно-радянські та комсомольсько-молодіжні організації.               

Воювали мешканці Сумщини і в лавах УПА, всього відомо 79 чоловік. В Сумах, Ромнах, Уляновці діяли підпільні оунівські осередки. Зокрема, одним з лідерів Організації Українських Націоналістів був Олег Ольжич (син поета Олександра Олеся), страчений в 1944 р.               

Війна завдала величезної шкоди Сумщині: на руїни перетворились 420 (82%) великих промислових підприємств, практично повністю зникла легка, харчова, переробна, будівельна промисловість, підприємства якої не були евакуйовані. Окупанти спалили повністю 128 і частково 635 населених пунктів, особливо в зонах Брянських, Хінельських, Спадщанського і Новослобідського лісів. Загальна сума збитків, завданих народному господарству Сумщини, перевищувала 14 мільярдів карбованців.               

За роки окупації нацисти на території Сумської області стратили майже 111 тис. чоловік, близько 100 тис. було вивезено на примусові роботи до Німеччини.               

Наші земляки – мужні і працьовиті. За бойові подвиги в роки Великої Вітчизняної війни 192 уродженці області удостоєні звання Героя Радянського Союзу. І.М.Кожедубу це звання присвоєно тричі, П.С.Рибалку, С.А.Ковпаку та С.П.Супруну – двічі. 102 чоловіки носять звання Героя Соціалістичної Праці, а М.Х.Савченко удостоєна цього високого звання двічі. В червні 1967 р. за участь в партизанському русі, мужність в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни та за досягнення в розвитку народного господарства Сумська область нагороджена орденом Леніна. Славні традиції продовжено і в незалежній Україні. Одним з перших відзнаку Президента України Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня одержав уродженець Сумщини співак А.Ю.Мокренко. Почесною відзнакою Президента України нагороджено генерального директора “Сумихімпром” О.Й.Кравченка та апаратника В.О.Третяка, орденом “За заслуги” та орденом “За заслуги” І ступеня нагороджено голову АТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе” В.М.Лук’яненка. Найвищою нагородою Української Православної Церкви орденом святого рівноапостольного Великого князя Володимира нагороджено колишнього голову Сумської держадміністрації А.О.Єпіфанова та почесного громадянина  Сум М.П.Лушпу.Турбота про бідних, знедолених взагалі меценатство в галузі освіти, мистецтва, охорони здоров’я були поширені в нашому краї. Харитоненки, Терещенки, Скубенки, Суханови зробили дуже багато для процвітання Сумщини. Ім’ям нашого земляка О.К.Алчевського було названо місто Алчевськ. За один лише 1898 р. Сумська земська управа винесла подяку за піклування про народну освіту Куколь-Яснопольській, Прянишниковій, Алфьоровій, Зборомирській, Лещинській, Антоновій, Гордон, Ральф, Алчевським, Савичу, Харитоненку, Золотницькому, Суханову, Зуберу, Росинському, Гриненку, Петракову-Абрамову.З діяльністю театру драми та музичної комедії нерозривно пов’язаний творчий шлях народних артистів та заслужених артистів України О.Г. Тарасенка, А.П. Носачова, О.М. Льдова, М.П. Лісової, І.А.Дехти, С.Г.Дідусенка, Н.В.Михайлової.Свій вклад в розвиток науки внесли уродженці Сумщини: геолог і палеонтолог О.О.Борисяк, літературознавець та мистецтвознавець П.М.Попов, вчений в галузі машинобудування В.О.Добро вольський, літературознавець А.П.Шамрай, історик мистецтва Ф.Л.Ернст, історик В.О.Романовський, мистецтвознавець С.А.Таранушенко, педагог і письменник А.С.Макаренко, фізик А.Ф.Йоффе, астро-фізик Й.С.Шкловський, фізики Б.Г.Лазарєв, Я.О.Усиков, фізіолог В.Ю.Чаговець, літературознавець Л.М.Новиченко. На Сумщині народились письменники Остап Вишня, П.Куліш, І.Багряний, Олександр Олесь, П.Капельгородський, Я.А.Мамонтов, М.Д.Бажанов, Д.Г.Білоус, П.М.Воронько, П.Ключина, П.Кочура, О.Палажченко, О.Ющенко. Значний вклад в розвиток мистецтва внесли артисти Д.С.Антонович (Будько), П.С.Білинник, Б.Р.Гмиря, В.С.Яременко, скульптори М.Лисенко і І.Кавалерідзе, художники В.Г. та Ф.Г.Кричевські.Сумщина – батьківщина видатних спортсменів В.Голубничого, О.Шапаренка, В.Куца, Л.Жаботинського, О.Кириченка, О.Петрової, М.Маміашвілі, жіноча команда з хокею на траві “Динамо” з м.Суми ввійшла в еліту європейського хокею.Сьогодні наша область, як і вся Україна перебуває на переломному етапі свого розвитку – триває процес творення нового життя, пошуку шляхів подальшого руху.Прикордонне розташування нашої області дозволяє їй інтегруватись у систему міжнародних економічних зв’язків, насамперед з країнами СНД. Зовнішньоторговельні операції підприємства області здійснюють з партнерами з 64 країн ближнього і дальнього зарубіжжя. Основними з них є підприємства Російської Федерації. З країн дальнього зарубіжжя найтісніші зв’язки склалися з Німеччиною, Великобританією, Польщею, Туреччиною. Значна увага приділяється розвитку двосторонніх міжрегіональних відносин: укладені договори про співробітництво з 8 областями України та м. Севастополь, з 11 областями та республіками Росії. Основні зусилля спрямовані на реформування економіки шляхом роздержавлення і приватизації, реструктуризації виробництва, створення ринкового середовища. 


Додати посилання на цю статтю | Переглядів: 11589

Написати перший коментар
RSS-лента

Додавання коментаря
  • Будь ласка, додержуйтесь теми статті.
  • Особиста переписка та образи будуть видалені.
  • Не використовуйте коментарі для роскрутки свого сайта. Такий матеріал будет видалено.
  • Перед натисканням на кнопку 'Відправити' обновіть сторінку, щоб отримати новий код безпеки.
  • Майте на увазі, що попередній пункт має значення тільки в тому випадку, якщо був введений неправильний код безпеки.
  • Важливо!
  • Ваше повiдомлення не повинно бути коротше за 100 символiв та не повинно мати посилань на iншi сайти.
  • Дозволяється лише вказувати назви без використання http://www.
  • В iншому випадку повiдомлення буде заблоковано.
  • Наприклад: http://www.daso.sumy.ua/ - невiрно; daso.sumy.ua - вiрно.
Им'я:
E-mail
Домашня сторінка
Тема:
BBCode:Web AddressEmail AddressBold TextItalic TextUnderlined TextQuoteCodeOpen ListList ItemClose List
Коментар:



Код:* Code
Я бажаю бути поінформованим на email про наступні коментарі

Останє оновлення ( 05.02.2009 )
 
< Попередня   Наступна >